Суть та призначення грошей Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_bibliapro_biblrozuminnabagatstva2.jpgГроші є мірилом багатьох речей – заможності,  успіху, важливості в суспільстві  і навіть часу, адже і час , за прислів’ям, – це гроші. І хочемо ми цього чи не хочемо, незалежно від  наших вірувань та переконань, де б ми не знаходилися, – вcі ми користуємося грошима.

Серед  християн побутує стереотип, що грошей має бути небагато. А от коли їх багато або дуже багато, то це щось брудне і непристойне. Проте гроші відіграють важливу роль у нашому житті. Значна частина нашого часу, зусиль, здоров’я, які ми витрачаємо для заробітку, трансформується в грошовий еквівалент. Тому добрими чи поганими можуть бути не самі гроші, а ставлення до них. Тому важливо з’ясувати, як все ж таки правильно ставитися  до грошей і як їх витрачати.

Як віруюча людина і підприємець, я встановив для себе кілька принципів, якими я керуюся у фінансовій сфері. Вони допомогли мені досягти успіху і ними охоче поділюся.


По-перше, якщо все походить від Бога, то гроші  є частиною Божих благословень. Питання  полягає в тому, чи я завжди бачу це, чи приписую всі заслуги лише собі? Чи мої  вміння, таланти, навички є лише моїми, чи вони в мене є, бо таким мене сотворив Господь? Чи у своїх міркуваннях  я йду до самого джерела і Йому віддаю належне? Здоровий глузд сам  вказує на правильні відповіді.

По-друге, витрачання грошей на ті чи інші речі виявляє  цінності та пріоритети людини. Розваги, книги, поїздки, коштовності, допомога потребуючим, автомобілі, техніка тощо... Переглянувши цей перелік,  можна  практично безпомилково визначити, якими є цінності людини і  який у неї світогляд. У жодному  разі Бог не вимагає від мене віддати  Йому все, але вимагає доброго  та ефективного управительства, де було б видно, що я пам’ятаю про Нього. Можна ревно служити Богові і намагатися бути хорошою  людиною, і все це буде дуже добре.  Але переглядаючи витрати в кінці місяця, я неодмінно знаходжу там статті, що стосуються суто моїх потреб. Якби цього не було, я міг би себе запитати, чи справді я рухаюся назустріч Богові, чи не лукавлю перед Ним?

По-третє, я  виділив міру – мінімум, який вирішив віддавати. І це загальновідома десятина – десята частина від прибутку. Можна  закинути, що це старозавітна міра, яку Закон приписав поряд з сотнями інших  приписів. І дійсно, в Новому Завіті про десятину згадується лише раз, у притчі про митника і фарисея, коли фарисей звітує перед Богом про виконання своїх обов’язків. Але якщо піти ще далі у пошуках коренів, то їх я знайшов в Авраама, батька всіх віруючих, який віддав десятину зі всього свого майна Мелхиседекові – священикові  Бога Всевишнього (див. Бут. 14, 17-24). У всіх інших новозавітних писаннях йдеться не про чітку міру, а  про суть та важливість щедрого давання  на справи потребуючих. Але для мене важливо визначити конкретну суму пожертви – це простіше і зручніше, а також вносить конкретику у мої  рішення.

По-четверте, я виділив пріоритетні сфери та потреби, на які віддаю гроші. Колись я рухався шляхом найменшого опору. Зустрічав когось на вулиці з простягнутою рукою – і кидав  від «надлишку свого», тішачи сумління, що не залишив поза увагою жебрака. Згодом почав  замислюватися над відповідальністю перед Богом за гроші те, що даю. На що ці гроші використовуються? Алкоголь, наркотики, розваги, хліб, воду, ліки? На це питання неможливо відповісти, даючи випадкову милостиню. Я почав діяти інакше. Замість давати гроші дітям, що просять  на хліб, я давав їм хліба… Приносив одяг тим, хто не має  за що його купити… Ліки для хворих  … Звичайно, не завжди легко розібратися в ситуації, і тоді залишається  покладатися на Бога і сумління того, хто в тебе взяв. Але ситуація, коли я не знаю, куди спрямовані гроші, є для мене радше винятком, аніж правилом.

Останнє, і найважливіше. Головним моїм пріоритетом стало жертвувати на «поширення Царства Божого». Колись навіть про таке не чув і не думав. Але відколи дізнався, це стало і моїм переконанням. Головна мета приходу  Бога у світ – відновити стосунки з людиною. За дві тисячі років  мільярди людей почули Благу Звістку. Але все ще достатньо велика кількість  не знає Христа. У кожного – своє покликання в житті, своя професія. І  хоча кожен християнин має обов’язок  свідчити іншим Христа Воскреслого, і я теж роблю це в міру моїх сил на тому місці, де мене поставив Господь, є люди, які посвятили служінню Богові все своє життя. Це – священики, монахи, монахині, богопосвячені світські особи, які працюють як місіонери з дітьми, студентами, сім’ями серед інших народів. І я завжди маю можливість зробити пожертву цим людям на справи, які вони роблять. Бог і без мене може робити великі справи. Приємно і  радісно відчувати себе частиною Божої команди, яка працює, щоб привести до Христа кожне серце, щоб просвітити Христовим світлом кожен розум! Радісно чути історії про те, як змінюються життя молодих людей, стосунки в  сім’ях, атмосфера в студентському  гуртожитку чи в невеличкому містечку, коли там з’являється проповідь Христа і християнські цінності займають визначальне місце. А особливо приємно, коли ці зміни відбуваються за моєї участі, особливо фінансової. Я бачу, що мої вкладення в Божі справи ніколи не є збитковими! А життя  наповнюється глибшим змістом і радістю.

Мій досвід свідчить, що і в час кризи Бог  благословляє – якщо довірити Йому всі сфери  життя,  і фінансову чергу передовсім, якщо не забувати, що все, що приходить  до мене, – неодмінно від Нього. І перш ніж витрачати кошти, я раджуся з Ним, шукаючи мудрості в управлінні фінансами. Віддавати на Божі справи – це ризик. Він схожий на інші ризиковані вкладення, але за своєю суттю кардинально відрізняється від них. Ти віддаєш і, на перший погляд, нічого не отримуєш взамін. Іноді, мене переслідують думки, що краще було б ці гроші застосувати для своєї сім’ї чи дітей, але проходить час і Господь повертає їх в різні способи і навіть набагато більше, що в кінцевому випадку залишається і на сім’ю, і на свої потреби. Мені важко збагнути таку математику, її неможливо розкласти на частини, щоб отримати формулу, але дуже чітко видно її дію. Для себе можу пояснити цю математику словами зі Святого Письма: «Хто чинить бідному добро, той Господові позичає, і він йому відплатить за його добродійство» (Прип.19, 17).

Роман ПРОКОПІВ

(Львів)
підприємець, філософ, богослов,
закінчив аспірантуру філософського факультету
Львівського національного університету ім. Івана Франка,
філософсько-богословський факультет
Українського Католицького Університету,
займається підприємницькою діяльністю


Рейтинг статті

( 2 голосів )
Теги:     бізнес      роздуми      економіка      №1      гроші
( 4964 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити