Екологічна катехиза про чесноту поміркованості Друк

temperanza2.jpg«Поміркованість є моральною чеснотою, яка стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу у використанні створених благ. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і не дозволяє пристрастям переступати межі людської гідності. Поміркована особа скеровує до добра свої чуттєві бажання і слухається здорового голосу розсудливості…» – навчає Катехизм Католицької Церкви (№ 1809).

Чеснота поміркованості (стриманості) належить до чотирьох кардинальних чеснот, які лежать в основі морального життя людини і полягають в постійній мобілізації зусиль волі на здійснення добра у різних вимірах життєдіяльності, починаючи від особового життя, і аж до ставлення стосовно всього створеного Богом світу .

На перший погляд може скластися враження, що мова йде про якусь дійсність, яка полягає в тому, щоб від нас щось забрати, обмежити, загнуздати, утримати... Насправді ця чеснота має за мету не забрати, але навпаки – надати, дарувати, гарантувати, повернути… Чеснота поміркованості, у властивому сенсі, полягає передусім у тому, щоб повернути пошкоджену гріхом дійсність до первозданного порядку, цілісності та гармонії.

Функція поміркованості полягає у поверненні людини до себе самої як Божого образу – поверненні до Бога та відновлення Божого порядку у всій створеній Ним дійсності. Поміркованість є особливо запитаною там, де певні пристрасті загрожують всьому, що є цінне, змістовне, добре, збагачуюче, справді людське і розумне.

Образно кажучи, поміркованість відіграє роль імунної системи проти безрозсудних і небезпечних для життя схильностей, які набирають різних форм, напр. алкоголізму, наркоманії, залежності від різних речей та задоволень, які роблять нас рабами гріха, порушують порядок Божої любові та справедливості і загрожують благополуччю всього світу.

Чеснота поміркованості (стриманості) полягає у відповідальному прийнятті Божих дарів розуму і свободи, які по своїй суті не можуть реалізуватись хаотично, але тільки в належному порядку добра та любові. Рабське слідування за потягом “мати все більше і то чим швидше” веде не тільки до знищення людей, спільнот та суспільств і Божого створіння – природи, але також і до руйнування основ свободи: стаючи “невільником речей”, людина все більше виснажує природні ресурси і руйнує свій життєвий простір, руйнує самі передумови свого існування, включно з простором своєї власної свободи, загрожує свободі і добробуту майбутніх поколінь.

У світлі віри в Бога Творця і Спасителя людина усвідомлює свої межі й межі свого природного довкілля. Респектуючи ці межі в своєму повсякденному житті і діяльності, і практикуючи своєрідну споживацьку аскезу, ми можемо краще оберігати довірений нашій турботі світ і більш відповідально ставитись до майбутніх поколінь.

Чеснота поміркованості сприяє подоланню споживацької ментальності і усвідомленню того, що критерій “бути” має отримати першість перед “мати і володіти”. Щастя людини визначається передусім не матеріальними речами, які вона посідає, але тими гармонійними стосунками, які ми творимо з нашими найближчими ближніми, соціальним оточенням, природою і, передусім, з нашим Творцем та Спасителем.

Поміркованість має архіважливе екологічне значення, яке полягає зокрема в тому, що ця чеснота:

сприяє усвідомленню міри, якої маємо дотримуватись у ставленні до створеного Богом світу, щоб не пошкодити і не зруйнувати наш спільний дім, але в належному стані передати майбутнім поколінням;

допомагає усвідомити, що щастя – це не матеріальна величина, яка є пропорційною до кількості грошей, маєтків та речей і влади;

сприяє ефективній боротьбі з гріхами жадібності та захланності, які приводять до деградації особи, руйнування спільнот та знищення всього створіння;

дозволяє розпізнати міру, яка перетворює “ліки на отруту”;

дозволяє протиставитись різним видам залежності: нікотиновій алкогольній, споживацькій…, кожна з яких має також свій екологічний вимір і на свій спосіб загрожує людям і всій планеті;

допомагає протиставитись хворобливому бажанню “мати і володіти”;

дозволяє протиставитись диктату реклами, метою якої є переконати людину, що їй потрібно купити все, що є і то бажано відразу…;

допомагає не піддатись моді шкідливій, антиекологічній чи навіть смертельній для людей і природи;

cприяє раціональному використанню дарованих Богом природних ресурсів, заощадженню води, електроструму та тепла у своєму повсякденному житті;

cприяє бережливому ставленню до одягу, взуття та інших особистих речей повсякденного вжитку, кожна з яких має свій екологічний вимір.

Чеснота поміркованості дозволяє володіти собою і завжди залишатися собою, тобто жити по-божому і ставитись по-божому до своїх ближніх і всього свтореного Богом світу. Поміркованість – це не обмеження свободи людини, але інструмент для її здійснення і збереження її передумов. Поміркованість допомогає визволитись із неволі гріха у формі різних невпорядкованих схильностей і спричинитись до універсального визволення всього Божого створіння – природи від згубних наслідків гріха; відновлення Божого порядку і гармонійних стосунків з нашим Творцем та Спасителем.

д-р Володимир Шеремета
Бюро УГКЦ з питань екології

(http://ecoburougcc.org.ua/initsiativi/velikoposna-initsiativa-2013/971-mira-jaka-peretvorjue-liki-na-otrutu) 


Рейтинг статті

( 2 голосів )
Теги:     роздуми      проблема
( 3271 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити