Духовно-екологічні роздуми над четвертим ділом милосердя щодо тіла і щодо душі («подорожнього в дім прийняти» і «сумного потішити») Друк

dilo%20iv.jpgКожна без винятку особа, – від Адама аж до останньої людини,
яка прийде у Богом створений світ, – має святе право
бути гідно прийнятою у спільний Дім-Землю.
Сумного по-справжньому зможе потішити лише той, хто на собі відчув
ніжний і люблячий доторк Отця Небесного.

Роздумуючи над четвертим ділом милосердя як щодо тіла, так і щодо душі, все більше усвідомлюємо той факт, що Богові дуже дорога кожна Його дитина, і це найбільше стає помітним тоді, коли ця дитина Божа перебуває в крайній нужді чи потребує реальної допомоги. І на підтвердження цього Спаситель недвозначно дає зрозуміти, що кожне добре діло, яке робимо ближньому, чинимо для Нього Самого. Контекст, у якому Ісус говорить про добрі діла, чітко вказує на те, що «діла милосердя» будуть визначальними у прийнятті до Царства небесного (Мт 25, 31-46); тому обов’язок їх чинити з любов’ю – це вияв готовності і зрілості увійти у Життя Вічне.

 Свята Церква четвертим ділом милосердя «подорожнього в дім прийняти» в черговий раз пригадує, що кожен добрий вчинок, зроблений з любові, на користь і для добра нашого ближнього, охоплює всі сфери життя та діяльності людини і стосується воднораз як душі, так і тіла. Приймаючи в дім подорожуючого, очевидно чинимо також і попередні три діла милосердя щодо тіла, тому що з подорожнім розділяємо нашу трапезу, втамовуємо його спрагу, при потребі ділимося з ним і одежиною. І це все переростає в конкретне, реальне і підбадьорливе свідчення віри в Бога як Творця і Спасителя.

Той факт, що понад мільярд осіб у світі не мають пристойних житлових умов, понад сто мільйонів взагалі не мають житла (безхатченки) і те, що кожного року мільйони людей у світі насильницьким шляхом виселяють
з їх домівок і земельних посілостей, свідчить про кричуще порушення фундаментальних прав кожного, хто з Божої Волі прийшов у цей світ.

Надзвичайно важко вповні відчути та усвідомити цінність свого життя і особисту гідність та покликання у Божому світі тому, хто позбавлений власного куточка у спільному Домі. Така ситуація часто є причиною резиґнації і деградації особистості.

Коли вражена гріхом природа людини ще більше поневолюється гріхами наживи, корупції, прагненням «володіти і посідати», тоді диявол – споконвічний ворог Бога, людини і всього Божого створіння - нашіптує спокусливу, солодку брехню про те, що людина сама, без Бога, здатна побудувати свій земний «рай» і власне правдиве щастя. Це спричиняється до того, що той, хто наділений реальною владою, завдяки хижацькому привласненню Божих дарів – природніх ресурсів і експлуатації простих людей - творить ще більшу прірву між тими, хто в туземному житті має більше, ніж потрібно, і між тими, хто не має елементарних засобів для існування. Поневолена гріхом людина, а через неї і суспільні структури – аж до національних та міжнародних ешелонів влади - починають сприймати як загрозу для себе кожного, хто відстоює власне право на частку природної спадщини Творця і життя, гідне Божої дитини у Його домі.

По-хижацьки розграбована спільна спадщина природних надр, виснажена земля, забруднене повітря, вода і ґрунт, намагання на законодавчому рівні позбутись через евтаназію усіх тих, в кому не вбачається жодної користі, спроби «захиститись» через аборти, гендерну політику від усіх тих, хто викликає потенційну загрозу як для економіки, так і для побудови «прогресивного» суспільства псевдоцінностей, - це реальна загроза для усіх дітей Божих - як тих, хто вже прийшов у цей світ, так і для тих, хто в Божому Промислі вже є бажаними мешканцями Землі і спадкоємцями Царства Небесного. Якщо безвідповідальне господарювання міжнародної спільноти і особливо багатих країн у спільному Домі не зміниться на відповідальну політику цілісного, сталого та гармонійного розвитку, – це все неминуче призведе до того, що співгромадяни Землі, які житимуть після нас, із сумом, у важких хворобах, нестерпних обставинах упродовж цілого свого земного скитання безутішно волатимуть до Бога про допомогу.

Український парадокс: щедра спадщина природних багатств Творця і десятки тисяч безхатченків та мільйони осіб на межі виживання.

Сучасні українські реалії свідчать, що суттєвий відсоток славної козацької нації, особливо серед молодого покоління, через брак власного житла просто реально не здатні втілити це діло милосердя «подорожнього в дім прийняти», тому що самі перебувають у скрутному становищі. Надскладні соціально-економічні та політичні обставини, кричущі приклади несправедливості спричиняються до того, що велика кількість саме тих, хто є «генофондом нації» та надією майбутнього Батьківщини, мандрують світами як подорожні, сподіваючись бути гідно прийнятими іншими народами.

Ніяк не вкладається у головах пересічних українців такий факт: тоді як більшість населення збідніла настільки, що впродовж свого земного життя просто не може ні придбати, ні побудувати маленьке житло, у той же час у «слуг народу», немов гриби після дощу, виростають замки, шикарні вілли і незбагненної розкоші будівлі, які від співгромадян заховані за такими мурами, що останнім важко навіть і уявити, в якому «раю» живуть там.

«Подорожнього в дім прийняти» – це діло милосердя,
через яке Господь поширює свій мир у світі.

Неоголошена війна Україні, підсилена браком чи відсутністю правдивих цінностей як на найвищих щаблях влади, так і в суспільстві загалом, спричинилась до того, що саме любителі «іншого міра», який не має нічого спільного з цінностями Небесної Батьківщини, стали заручниками власних «уподобань», втративши свої домівки, майно та «здобувши» собі статус скитальців. У Році Божого Милосердя така складна ситуація по-особливому перевіряє на автентичність як українське суспільство на загал, так і поодинокі регіони, зокрема західні, через те що їм належить особливий, але дуже відповідальний статус хранителя культури та правдивих християнських цінностей. Для усіх віруючих настав час на ділі довести, що християнські громади – це справді те місце, де навіть ворог, не кажучи вже про тих, хто має інше світобачення чи будував своє дотеперішнє життя на хитких цінностях, зумів побачити і відчути, що перебуває у місці, де реально зустріли живого Христа і на обличчях інших розпізнали милосердну посмішку Отця Небесного.

Кожен правдиво у Бозі подорожуючий - це той, хто є носієм Божого миру,
і під час подорожі такого подорожнього сам Господь потішає засмучених, оздоровляє хворих, і знаки присутності Царства небесного стають явними
(Мт 10, 11-13).

Дивлячись на створений Богом світ як на спільну для усього роду людського Домівку та поважаючи право кожної людини, включно з ще не народженими, на повноцінне «громадянство» на Землі, з усіма привілеями – доступом до Божих дарів – природніх ресурсів, ми стаємо справді тими правдивими подорожніми, які справедливо, у любові здатні розділити з ближнім місце у нашому спільному Домі заради мирного співіснування, розбудови і поширення гармонійного Царства любові.

«Подорожнього в дім прийняти» – це:

• усвідомити, що кожен, хто прийшов у Богом створений світ, нарівні зі мною є повноправним спадкоємцем щедрої природної спадщини;

• просити в Бога прощення за гріх егоїзму та споживацтва, за зверхнє ставлення до усіх тих, кого суспільство відкинуло на маргінес;

• просити в Бога про ласку навернення і допомогу, а також докладати активних зусиль для подолання гріхів егоїзму та споживацтва, якими ми системно і послідовно знищуємо наш спільний дім - планету Земля, стаючи причиною того, що мільйони людей залишаються без даху над головою і засобів для виживання;

• виховувати прийдешні покоління на основі правдивих, непідкупних цінностей, показуючи власним прикладом, що любов до ближніх і до Богом створеного світу, яка виявляється у милосердній допомозі потребуючим, є ознакою живої віри і втіленням покликання справжніх управителів й охоронців Божого створіння.

«Подорожнього в дім прийняти» пригадує і допомагає зрозуміти, що кожна людина у світі має подвійний статус: є і тим, хто подорожує, так і тим, хто має обов’язок прийняти подорожнього.

Біблійними та літургійними текстами, які призначені на час Великого посту, Церква, як любляча і турботлива мати, намагається гідно підготувати кожного зі своїх дітей до зустрічі з Воскреслим, пригадуючи та по-новому відкриваючи правду про те, що для успадкування Царства Отця Небесного слід достойно пройти шлях подорожуючого у Богом створеному світі. Посилена молитва, піст, діла милосердя та високо підняте Хресне знамення під час аскетичної, але радісної мандрівки очищають (оновлюють?) сприйняття світу і показують, що завдяки взаємній любові й трепетному ставленню до Божого Створіння окремі особи та християнські сім’ї стають «тут і зараз» острівцями надії для прийдешніх поколінь.


Біблійні тексти для поглиблених роздумів:

Бут 13, 14-18 – «Обітниця Авраамові»;

Бут 18, 1-8 – «Відвідини Авраама»;

Пс 8 – «Божа велич»;

Мт 10, 1-33 – «Дванадцять апостолів. Ісус дає їм вказівки»;

Мт 11, 25-30 – «Благовість – явна для малих дітей»;

Ів 20, 19-23 – «Ісус з’являється апостолам».


Молитва

Боже Всемогутній, Ти для кожної людини і для усіх народів є люблячим Батьком, Який через Свого Єдинородного Сина вчинив нас спадкоємцями Царства небесного.

Отче Небесний, благослови християнські сім’ї, поєднані в св. Тайні Подружжя, та навчи їх за Твоїм прикладом любити своїх дітей, щоби, виховані у любові до своїх ближніх і в шанобливому ставленні до усього Твого Створіння, вони дали відчути іншим Твоїм дітям, що є улюбленими братами і сестрами у Твоєму Сині і братами і сестрами з усіма народами у спільному для усіх нас Домі-Землі. Амінь.


Молитовне намірення: за те, щоби кожен, хто покликаний Богом до життя, був гідно прийнятий у спільний Дім-Землю, і за те, щоби окремі особи, сім`ї та народи навчились жити як брати і сестри у Христі. За вирішення проблем біженців, емігрантів та безхатченків.

(Отче наш, Богородице Діво, Слава і нині).

Дияконія: реально допомогти коштами, речами, часом, здібностями чи помешканням тим організаціям, структурам чи волонтерам (спільнота св. Егідія, «Карітас» та інші), які опікуються біженцями, емігрантами та безпритульними.

Дані духовно-екологічні роздуми були підготовані в рамках проведення Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння » 2016

Стаття з веб-сайту Бюро УГКЦ з питань екології (ecoburougcc.org.ua)


Рейтинг статті

( 6 голосів )
Теги:     довкілля      служіння
( 704 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити