«Екологічна молодь»: досвід Мальтійської Служби Допомоги м. Івано-Франківська у формуванні екологічної свідомості молоді Друк

o.soxan.molytva%20na%20pryrodi.jpgЕкологічне навернення

Нас у сім’ї було троє братів, з яких я – наймолодший. Попри певну різницю у віці (5 років з Олегом та 9 з Володею), мали певні спільні інтереси, зокрема любов до живого. Пригадую, як ми хотіли завести рибок, але батьки були категорично проти. Тоді Олег приніс додому маленьких рибок у літровій банці, яку майже тиждень ховав за шторами, щоби батьки не бачили. Згодом великий акваріум у центрі кімнати став справжньою окрасою нашої оселі. Догляд за цими живими істотами був одним із найперших моїх обов’язків і неабияк вплинув на формування в мені почуття відповідальності перед кимсь, чиє життя вручене у мої руки.
Оскільки ріс я в пересічній українській родині, а батьки були вихідцями із села, то я мав чудову нагоду проводити багато часу серед мальовничої природи: на городі, на пасовиську, в горах, на ріці, де з братами міг проводити цілі дні, одержуючи масу задоволення, і далеко не від кількості впійманої риби. Так мило природа зачарувала нас, і запитання «Чому?» видавалось тут не таким вже й важливим.

Однак, у житті кожної людини є переломний момент, – навернення, – який призводить до кардинальної переміни її світогляду та поведінки. Подібно й моє життя, у світлі Євангельського об’явлення, свого часу (спершу в 13 , а відтак у 17) набуло абсолютно нового сенсу, який не міг не відбитись і на ставленні до довкілля, та його усвідомленні.

Моє екологічне навернення відбулося, якщо так можна сказати, в академічних умовах – під час навчання в Івано-Франківській теологічній академії, під впливом курсу лекцій з «Етики довкілля» д-ра Володимира Шеремети. Цю, здавалося б, суху наукову дисципліну, як і всі богословські науки, я прагнув усвідомити не лише розумом, а й серцем, щоби свідчити свою віру власним життя – словом, ділом і думкою (у цьому, мабуть, і різниця між вченим та справжнім богословом).

Зрештою, систематичне викладення цього предмету дало чудову нагоду цілісно та структурно осягнути знання у галузі «Етики довкілля». Те, про що я дізнався з лекцій, вразило мене на стільки, що аби усвідомити все почуте, мені знадобилось значно більше, ніж один семестр. Мабуть, тому і отримав я з цього предмету, як і з деяких інших дисциплін, які особливо захоплювали мене, лише «4» (за п’ятибальною шкалою). Однак оцінка тут мене цікавила чи не найменше, бо я був надзвичайно вдячний Богові, що відкрив істину моєму серцю, оцінити яке в силі лише Він. Саме так і розпочалось моє екологічне навернення.

Усе це дало мені потужний поштовх до бажання поділитися з іншими почутим і пережитим, і Бог створив мені для цього чудові умови. Оскільки від першого курсу навчання в семінарії я був членом Мальтійської молоді і разом з іншими мальтійцями-семінаристами регулярно проводив катехитичні зустрічі для Мальтійської молоді, саме вони (мальтійці) і стали найпершою аудиторією, з якою міг поділитись особистим досвідом, і вченням Учительського уряду Церкви. Під час пасторальної практики на парафії, за підтримки пароха, стало можливим голосити «Євангеліє довкілля» серед нового, молодіжного осередку мальтійців, який я створив, та через «Парафіяльний Вісник» – усім його читачам на парафії (один з випусків був повністю присвячений екологічній тематиці). Так помалу мені вдалось випрацювати навіть цілу програму виховання мальтійської молоді, в якій особливе місце займають християнські цінності та «Екологічна свідомість».


Досвід спільноти

b_300_0_16777215_0___images_stories_zzytta_maltijci.jpg

«Мальтійська Служба Допомоги» розпочала свою діяльність в Україні 1991. Один з основних напрямків праці організації – виховання молоді у християнських цінностях та залучення її до волонтерської діяльності, з метою втілення в життя гасла (якому майже 900 років) Мальтійського Ордену – «Збереження віри і допомога потребуючим».

Виховання молоді – справа вкрай відповідальна і вимагає комплексного підходу, адже справжня людина – це повноцінна і всебічно розвинена особистість в гармонійній єдності тілесного, душевного та духовного, здатна до самостійного та відповідального життя в суспільстві та… довкіллі. Саме тому програма виховання молоді Мальтійської Служби Допомоги по-особливому спрямована на формування екологічної свідомості. Тут, як і у всій нашій діяльності, йдемо за голосом Церкви, який закликає бачити в нашому природному середовищі світ, сотворений самим Богом, і за який несемо відповідальність перед Ним.

Формування свідомості (зокрема екологічної) у молодої особистості з-поміж іншого вимагає комплексного підходу, який би охоплював як теоретичні, так і практичні заходи.

З цією метою ми активно співпрацюємо з Бюро УГКЦ з питань екології, зокрема з Екологічним центром Івано-Франківської єпархії УГКЦ в особі д-ра Володимира Шеремети. Вже традицією стали щорічні науково-практичні семінари на актуальні екологічні теми та реалізація низки інших спільних ініціатив, спрямованих на формування екологічної свідомості молодого мальтійця.

Безперечно, належне засвоєння такої інформації безпосередньо залежить від того, наскільки її вдасться втілити у повсякденному житті нашої спільноти. З цією метою, завдяки співпраці з відповідними лісництвами, ми регулярно проводимо екологічні акції – прибирання історичних пам’яток, заповідних та відпочинкових територій (Пнівський замок, «Козакова долина», «Скелі Довбуша», г. Говерла, г. Маковиця тощо).

Час особливого «спілкування» з природою – щорічні літні табори для мальтійської молоді в Карпатах. Це особлива нагода пізнати унікальність нашого довкілля, втішатися його багатством, а іноді навіть пізнати руйнівну силу природи (у літку 2008 організатори табору стали заручниками жахливої стихії – повені в Карпатах, та, ізольовані від світу через зруйновані мости, були вимушені виживати в екстремальних умовах). Обов’язкова програма таких таборів – день мандрівки за межі табору та екологічна акція (зазвичай це мальовничі куточки Карпат, де, на жаль, людина залишила свій виразний слід – купи сміття, від якого намагаємось очистити природу). Духовне завершенням таких заходів – участь учасників табору в екологічній Хресній дорозі, яку проводимо не в храмі, а серед лісу, на спеціально облаштованих «Стаціях». Автором тексту цієї екологічної Хресної дороги – «Земля та Всесвіт чекають на визволення та відкуплення» є проф. Еріх Хюбер. Її особливість в тому, що проводить паралель між страстями Христовими та шкодою, яку нинішнє споживацьке суспільство завдає довкіллю та людині. Такі молитовні практики неабияк допомагають усвідомити молоді суть екологічного гріха та сформувати відповідальності за створений Богом світ.

***

На жаль, в сучасному розумінні довкілля – це вже далеко не природне середовище, в якому раніше діяла людина. Сьогодні чимало людей оточують уже не Божі творіння, а результати їхньої ж (людської) діяльності. Часто наше довкілля настільки насичене усім людським, що між кремезними хмародерами нам за ледве вдається підвести очі до неба, і на зелені алеї вздовж вулиць дивимось як на свої, бо ж ми їх насадили.

Таке урбанізоване довкілля дедалі менше звертає увагу людини на Бога, а тому важко усвідомити Його як «Творця неба і землі» (Символ віри), адже ж нам також не погано вдається «творити».

Саме тому важливо дати можливість молодій особистості зустрітися віч-на-віч з Богом-Творцем, не лише в церкві – рукотворному храмі, а безпосередньо на лоні природи, чудесно сотвореної самим Всевишнім. Бо ж що так ясно свідчить про Творця як не Його творіння: «Небеса оповідають славу Божу…по всій землі залунав їх звук, на край світу їхні слова» (Пс. 19, 2; 5).


о. Іван СОХАН
(м. Івано-Франківськ)
капелан Мальтійської Служби Допомоги


Рейтинг статті

( 1 голос )
Теги:     №3      довкілля      свідчення
( 3771 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити