«…Ми не можемо похвалитися, що в нас є добрий бізнес, нам треба бізнесу вчитися» - Ярослав Рущишин Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_intervyu_rushchyshyn.jpg

Чи можна в сучасному світі бути успішним бізнесменом, дотримуючись фундаментальних християнських принципів і цінностей? Які перешкоди трапляються на шляху побудови свого бізнес-проекту і як їх долати, не відступаючи від особистих морально-етичних переконань? Про це поговоримо з Ярославом Рущишином - успішним підприємцем, директором мережі швейних фабрик у Західній Україні.

Слава Ісусу Христу!

- Слава навіки Богу!

Пане Ярославе, розкажіть трохи про себе. Якими були початки вашого бізнесу?

- Моя діяльність як бізнес почалася набагато пізніше, але якщо говорити про коріння усього цього, то все почалося ще з студентського братства. Студентське братство дало можливість отримати неабиякий управлінський досвід. Легко управляти людьми, коли платиш їм заробітну плату, натомість управляти людьми, коли немає серйозних важелів впливу на них, досить складно.. Будучи студентським братством, ми досить успішно організували кілька фестивалів і безліч концертів. Таким чином вирішили, що будемо в цьому бізнесі і створили мистецьке об’єднання «Дзига» після того, як закінчили навчання в університетах. Однак зустрілися з певними труднощами, оскільки треба було фінансувати ці всі мистецькі заходи. Спонсори зникали по-трохи, бо це були колись великі підприємства, які починали банкрутувати. Відповідно потрібно було думати про самостійний заробіток. В такий спосіб ми спершу відкрили одну кав’ярню, потім, за деякий період, вже у нас було до п’яти кав’ярень. Потім іншим проектом разом спільними зусиллями із одним технологом з Великобританії ми створили підприємство «Троттола». Це було підприємство, через яке почали розміщувати замовлення з пошиття одягу на фабриках, які в той час існували. Відтак поступово слід було брати на себе відповідальність за цю продукцію, адже вона була дуже неякісна і виконувалася  не в терміни. Необхідно було розвивати свої виробничі дільниці та запроваджувати належний контроль якості Результатом цього було створення бригади для виправлення браків. 

Через необхідність  оплачувати обладнання , ми змушені були відкрити другу зміну, яка здійснювала безпосередньо пошиття одягу. Пошиття одягу власними силами підприємства зменшує ризики, пов’язані з дефектами, але, водночас, покладає на організацію більшу відповідальність за виконану роботу. В той час ми найняли вже двісті осіб на орендовані приміщення та обладнання. Звичайно, ці обладнання та приміщення були поганої якості. Саме тоді ми отримали інвестицію від фонду  в розмірі 250 000 доларів. На той час це була вагома сума, за яку ми придбали  необхідне обладнання і транспорт, що дало можливість провадити незалежне виробництво самим і ще й роздавати цю роботу.

В цей час нахлинула інша хвиля викликів. Ми розірвали стосунки із згаданим вище британським технологом через його зневажливе до працівників. Крах цих стосунків автоматично означав відсутність замовників. Єдине, що в нас було, це побудована база і можливість відповідати за свою якість. В той час ми були набагато кращі порівняно з іншими фабриками. Я завжди писав такі наліпки «Trottola production», коли ми відправляли автомобіль з готовою продукцією.

Через три місяці після тих подій я отримав запрошення приїхати до Лондона сам. Ми тоді напозичали грошей, де тільки можна було, у всіх друзів. В той час квитки до Лондона коштували 2000 доларів ,  тому я не мав права вертатися додому без результату. Не знаю чому, там я обійшов кілька фірм. Звісно, більшість ставились принизливо, але все ж слід  посміхатися і мало не на колінах заходити в інший офіс, щоб просити роботу. Але, тим не менш, додому я приїхав з роботою.


Так ми ці важкі часи пережили, після чого в нас почався  такий бум, що роботи вистачало на багато фабрик. Так поступово  ми перетворилися на найбільшого експортера. За кілька років у нас працювало близько 2000 працівників і біля 30 чи 40 підрядників. Щоб знизити вартість поставок, ми придбали вантажівки. Можна сказати, що дуже важко це все було, але тепер воно виглядає, з відстані років, просто. Насправді – це щоденна робота.

- Що для Вас означає підприємництво? Чому Ви обрали саме цю професійну діяльність?

- У мене є лекції, які я  інколи читаю для студентів, на тему «Підприємництво/бізнес і мораль». Я даю своє визначення, з яким багато хто погоджується: «підприємництво – це діяльність, яка відрізняється від будь-якої іншої діяльності, тим що людина-підприємець бере на себе ризики». Наймані працівники у певний спосіб теж беруть на себе ризики, які стосуються їхнього фаху, але основні ринкові, політичні та іншого роду ризики бере на себе підприємець. Тому звідси і обґрунтовано, чому він має заробляти більше, ніж його підлеглі. Хоча це не означає, що інша робота є меншовартісною. Ні, це та сама робота, яка відрізняється лише рівнем ризику. Знаєте, як називають непередбачені ризики - форс-мажор. Вітер подув, зламалася підстанція – нема електрики – підприємець  платить штраф. І моє основне завдання в цьому є побудувати роботу, щоб ми не тільки існували, а ще заробляли і могли розвиватися. От в нас, нажаль, середовище в Україні не для підприємців, поки що, але ми рухаємося в цьому напрямку. Отже, підприємець – це є той, хто бере на себе ризики. Він повинен мати певну відвагу.     

Чому Ви обрали саме цю професійну діяльність серед багатьох інших?

- Я не знаю, чи мав перед собою можливість вибору таку як закордоном: іти туди чи сюди, куди забажаєш. Щоб вступити у ВНЗ в той час потрібно було платити хабарі. Тому навчався там, де можна було вступити завдяки власним знанням. Пізніше працював там, де вдалося започаткувати якусь діяльність. Тому, якби я знайшов технолога з іншого виду діяльності, не швейного, то думаю, що працював би в іншій галузі. Але це просто використання тих нагод, які давало мені життя, і ми з них витягнули результат. І тому не можу сказати, чому я подався саме в цю галузь, бо не люблю легку промисловість. Легка промисловість – це «нелегка» промисловість, це дуже важка промисловість.

Сьогодні підприємець серед інших сприймається як особа матеріально забезпечена. Чи не цей фактор є найвпливовішим, коли люди вирішують ким їм бути в житті?

- Я категорично не згоден з тим, що підприємець є особа забезпечена. Тому що ми бачимо на виду тих підприємців, які забезпечені, але ми не бачимо тих, які збанкрутували. В тому нічого поганого немає. Просто не пішов бізнес, або якісь інші чинники стали причинами провалу. Тому для нас підприємці – це ті, хто вистояв у важких обставинах, а ті, хто зараз важко працюють, докладають свої гроші, то ми їх вже не вважаємо бізнесменами. Як я вже згадував, тут ризики набагато більші,  ніж у інших сферах діяльності. Ти, як правило, ризикуєш не лише своїми коштами і не лише своїм часом, але й ризикуєш іншим. Тому я би не асоціював, що підприємництво однозначно дорівнює купі грошей. Підприємництво однозначно дорівнює безліч ризиків. А те, чи воно виллється у фінансовий результат, чи не виллється - це залежить від підприємця і від правильної побудови ним стратегії.

Як би Ви в загальних рисах охарактеризували стан підприємницької діяльності в Україні?

- На це питання можна дуже довго відповідати, але коли б сказати кількома реченнями, то я виділив би наступне. За часів Радянського Союзу основним ворогом держави був громадянині тому держава повинна була мати достатньо сильний каральний апарат., Зараз ця ситуація  трохи змінилася,  але підприємець і надалі, «як буржуазний націоналіст», залишився для держави ворогом. І будь-який крок держави щодо підприємця будується на основі презумпції винуватості. Тобто є думка, що він обов’язково вкраде, обов’язково не заплатить податки, обов’язково викрутиться і т.д. Тому його потрібно обставити відповідними дозволами, ліцензіями тощо. До чого це все привело? До того, що ми займаємо останні в світі місця з легкості ведення бізнесу. А що коли б повернутись до підприємця  обличчям і сказати:, «Працюй! І тільки у випадку, якщо ти порушиш закон, тоді будеш покараний.» А в нас застосовують покарання ще до того, як людина почне рухатися. Отож, я вже зазначав, що в нас, на жаль, ситуація в Україні не є сприятливою для підприємців і тому це виявляється на конкурентоздатності нашої країни. Я не хочу виглядати тут песимістом, адже ми, все-таки, рухаємося вперед. Ми бачимо приклади Грузії, країн Прибалтики і Польщі, які показують, що з цим можна справитися. І я впевнений, що ми теж справимося з цими труднощами. Просто потрібно повернутися обличчям до підприємця, та й, зрештою, до кожної людини. Іншими словами, потрібно поставити державу на своє місце. Держава  - для людей, а не люди для держави. Саме у цьому є проблема.

Які виклики зустрічає у своїй професійній діяльності підприємець сьогодні у нашій країні?

- Сьогодні підприємець зустрічає безліч викликів. Перша річ – працювати легально чи нелегально?  От у вас загальна тематика - як можна гідно вести свій бізнес. В мене така думка, що фактично чесно заробити в наших українських умовах на життя може тільки підприємець, тому що у вчителів зарплати є мізерні і вони повинні шукати нечесного способу заробітку.В чиновника зарплати також недостатні для нормального життя, що провокує до хабарів. В усіх інших  зарплати є мізерні, всі провокуються до нелегальної діяльності або до створення несприятливих умов для того самого підприємництва і інших людей, щоб потім від цього бізнесу брати хабарі. Однак є виключення. Для прикладу, професори, що читають лекції закордоном і заробляють добрі гонорари, артисти, які їздять за кордон і заробляють добрі гонорари та інші подібні є радше деякими виключеннями. В нас усі люди повинні добре заробляти для того, щоб не спокушатися на гріх. І тому я вважаю підприємця власне тим єдиним, хто в українських умовах може себе вести гідно.

- Іншою  справою є те, що я, як підприємець, можу говорити і погане про підприємництво, що більшість підприємців будують свої стратегії та бізнес-моделі на несплаті податків. Тому що коли треба дати хабар, то однозначно на податки грошей не вистачить. Саме тому потрібно вибирати, де працювати. В тіньовій економіці ризики набагато менші, ніж в легальній, тому що в останній до мене можуть навідатись санепідемстанція,  податкова інспекція та інші структури, здійснюючи різного роду перевірки. А для того, хто працює в тіні, тобто нелегально, постає один ризик – не попастися. В мене безліч ризиків. В мене є переплата по податках, переплата по ПДВ, яку мають відшкодувати, і переплата по податку на прибуток. І я маю сьогодні заплатити податок на прибуток, який набагато менший, ніж моя переплата. Я прийшов до державних органів і сказав, щоб перекрили мені, бо переплатив. Сказали, що це неможливо через різні коди. На випадок несплати буде призначено штраф. Ось дуже простий приклад презумпції винуватості мене як підприємця. Я переплатив як один податок, так і другий податок. В мене грошей переплачених набагато більше, ніж маю сплатити. Тим не менше – я вже винен. А у випадку, якщо держава мені вчасно не поверне кошти, штрафу в неї не буде, тобто мені більше грошей не перерахують. Ось вам гарний приклад презумції винуватості підприємця. Натомість держава не вбачає проблеми, яка випливає з цієї ситуації. Відповідно, якщо я сплачую податки і всі інші внески, то я не можу собі дозволити розкоші, як ті, які працюють в тіні. Але з іншого боку, дозволяю собі свободу висловлення, дозволяю свободу робити те, що вважаю за потрібне. Ніхто з тих, які працюють в тіні проти податкової, проти митниці, проти контролюючих органів слова не скаже, а я скажу, і багато разів і ви це мабуть помітили у ЗМІ.

Існує в суспільстві гіпотеза, що «мораль і економіка» не поєднувані між собою. Що Ви думаєте з цього приводу? Чи можете навести приклади такого поєднання?

- Ця проблематика піднімається у моїй лекції «Бізнес і мораль». Немає однозначної відповіді на це запитання. Бізнес є в голові, а мораль є в голові і в душі. Все вирішується на майданчику духовності однієї людини. Або ти працюєш так, або ти працюєш інакше. Але я не можу сказати, що це стосується тільки бізнесу та економіки. Державні службовці зустрічають більше викликів, більше суперечностей. Теж стосується і лікарів, які повинні робити вибір, коли, працюючи на половину ставки, виконують складну операцію і одночасно думають чим нагодувати дітей. Можливо, робити як всі - брати хабарі?

- Це питання можна поставити не тільки до економіки, не тільки до бізнесу, не тільки до підприємництва, але до кожного громадянина України, який працює, і перед яким стоїть оцей вибір. Тому я категорично не згоден, але модно це прив’язувати до економіки. Чому? Тому що підприємців мало. Дуже гарно управляти електоратом. Чому в нас проблеми в державі? Бо бізнес при владі. Це нормальна річ в світі. Спочатку  пішли в бізнес, для того, щоб заробити гроші, а потім, коли отримав і сім’я не голодує -  йти в політку і допомогти іншим – це нормальна річ. А в нас - навпаки, -  йдуть у владу для того,  щоб заробляти гроші і відповідно, щоб сім’я не голодувала. Це  якраз є проблемою.

Чи траплялись Вам ситуації, коли необхідно було іти на компроміс із совістю задля розвитку вашого бізнесу?

- Вибір потрібно робити кожного дня. Я можу тільки зараз сказати, коли пройшло багато-багато років, що дуже добре, що я не спокусився на великі гроші, які можна отримати вже і тепер. Краще втратити на початку, але лишитися людиною надалі. Але це важко пояснити підприємцям, молодим хлопцям і дівчатам, які щойно починають бізнес. Їм треба вже думати, як його почати. Це дуже важко пояснити. Я собі вже зараз можу дозволити філософувати і казати: «людоньки не оступіться, не перетворіться з людини у придаток корупційної системи», але це, знаєте, так звучить трохи «менторством.». Кожного разу потрібно робити подібний вибір. Наприклад, ліцензія на постачання опалення: заплатили би гроші – отримали б за місяць, не заплатили гроші – маємо через рік. Через рік отримали. Втратили на цьому велику кількість грошей. Але це означає, що я не підтримав корупційної системи і не влив в неї енергії, не влив в неї грошей і, відповідно, хтось з чиновників не заробив.

Яка роль Бога, Церкви у Вашому житті і як це впливає на вашу професійну діяльність?

- Про це важко мені говорити. Якби я був богословом, я би це міг гарно розказати. Але я вважаю, що потрібно сказати так: «Євангеліє чи Слово Боже – це найкращий бізнес-закон». Якщо будувати бізнес на цих правилах, в нас була би прогресивна процвітаюча країна. І приклад досліджень, які показують, які країни і землі, наприклад в Німеччині, є найбагатшими –  то це люди-підприємці, для яких писане або сказане Слово Боже не є порожніми словами. Тому, якщо впровадити це в наш бізнес і відновити довіру людини до людини, подати тому, хто банкрутує, руку – це не ганьба, це просто зміна бізнесу, яка повинна бути, а в нас - це ганьба.

Якою, на Вашу думку, є роль Церкви у економічному розвитку нашої держави?

- Роль Церкви є дуже велика. І це підтверджують дослідження, що Церква – це єдина інституція, яка мала 75% довіри. Не знаю точного показника на даний час. Ніякій іншій інституції так не довіряють як Церкві. Це означає для неї відповідальність. Якби мені поставили питання, хто найкращий бізнесмен в Україні, я би назвав Андрея Шептицького. Оце є управлінець п’ятого рівня. Це людина, яка зробила продукт, який загнаний в катакомби, знищений, через 50 років відживає, розбудовується. Зараз будуються університети, семінарії і все відходить. Оце управління! Я зроблю такий продукт? Звісно, ні. А він зробив. Ось вам приклад правильного бізнесмена чи управлінця найвищого рівня.

- Тут є велика відповідальність і в мене особисто дуже великі надії покладаються на Церкву. Чому? Основна проблема стагнації економіки і бізнесу в Україні це – відсутність  інституційної довіри. Ми  не довіряємо один одному, в нас усі вимагають документального підтвердження статусу особи, бо саме слово – нічого не варте. Цією третьою стороною або таким арбітром мала би стати Церква і сказати: «Не бійтеся, працюйте, співпрацюйте, давайте разом, разом завжди вийде, поодинці не вийде!»

- Будь-який бізнес – це, як правило, об’єднання зусиль. Для того, щоб об’єднувати ці зусилля, має бути оця довіра інституційна, а це є те непряме завдання чи місія Церкви. Тому я на Неї покладаю дуже великі надії. Я думаю, що саме Західна Україна, там, де трошки більше поваги до цієї інституції,, вона все-таки покаже себе в бізнесі з часом. Воно обов’язково виллється у матеріальний результат. Однак, є одна важлива річ -  на початку повинне бути Слово, а пізніше вже прийдуть гроші. Той, хто ставить собі за ціль долар чи гривню сьогодні, ніколи не буде мати достатньо долара і гривні. А той, хто ставить на перед гуманні цінності , спочатку потерпить, але пізніше це приведе до загальної синергії і багатства всього суспільства, а не тільки себе. Тому перед Церквою  постає велика відповідальність. Таким авторитетом треба дуже правильно розпоряджатися.

Які заходи з боку держави були б корисними для духовного розвитку українських підприємців?

- Перша річ, можливо тому, що я є сенатором УКУ і трохи це розумію, це є розвиток освіти. Бідна дитина, яка є працьовита, яка є талановита має мати можливість вчитися де хоче і в якісному університеті. Це обов’язково! І, оскільки в нас є система державних ВУЗів, а приватних ще мало, на жаль, то держава є відповідальна за ці вузи. В нас є не ВУЗи, а майстерні корупціонерів, як я це називаю. Наші ВУЗи, я маю право так говорити, бо  я як платник податків їх утримую, в певний спосіб знищують наших дітей. Усі ці заклади потрібно ліквідувати, а залишити лише Києво-Могилянську Академію і Український Католицький Університет. З такою освітою, яка сьогодні є в Україні, однозначно не будемо конкурентними не тільки в світі, але й в себе на території. Той заклад, в якому можна купити найменший залік, потрібно закрити. Друга річ – не брати державі все на себе, як брав СССР і давав конкретні вказівки де стати, де сісти, де лягти і т.д. Перенести врешті-решт таки відповідальність від себе на людей і зробити для того сприятливі умови, а за собою залишити тільки те, чого люди самі не можуть робити - контррозвідку, можливо оборону і забезпечення справедливості. А всі обов’язки, які не можуть нормально виконуватися, потрібно віддати. Все інше може робити або бізнес, або громадянське суспільство, і останнє дуже сильно вже випереджує нашу державу. Останній майдан про це дуже гарно заявив. Якщо держава не справляється з обов’язками, то потрібно віддати їх на користь громад, але віддавати ці повноваження разом із грошима.

Які поради Ви б дали підприємцям для успішного ведення свого бізнесу?

- Вчитися, вчитися, вчитися – ленінська фраза. Ми не маємо жодних підстав заявляти, що ми знаємо бізнес. Тому що бізнес в нас був вбитий довший час з початком минулого століття. І тому ми не можемо похвалитися, що в нас є добрий бізнес, нам треба бізнесу вчитися. Треба вчитися бізнесовій мові, не обов’язково це має бути англійська. Хоча тут, без заперечень, всі мають володіти англійською. Крім цього, потрібно вивчати ще мови країн, з якими підприємці працюють. Але це є бізнесова мова. Власне для того є бізнес-школи, які сьогодні інтенсивно створюються. Ми думаємо, що ми – найрозумніші. Галицький підприємець - пихатий, лінивий, не хоче вчитися. Такий спосіб життя треба змінити, після чого почнеться конкуренція, яка дасть поштовх економічному розвитку. Нам потрібно буде конкурувати з організаціями в міжнародному масштабі, бо бізнес вже є глобальним і не має кордонів. Моє підприємство конкурує вже не з «Маяком», «Весною». Я конкурую з Бангладешом, В’єтнамом, Шрі-Ланкою, Китаєм, Туреччиною. Тобто ми вже конкуруємо в глобальному світі. Оце треба усвідомлювати і починати діяти. Мислити глобально, а діяти - локально. В такий спосіб нам потрібно діяти.

Розмовляв Андрій Марцинюк


Рейтинг статті

( 5 голосів )
Теги:
( 1238 переглядів )
 

Коментарі  

 
0 #2 Página web 24.06.2017 04:14
What's up, nice web site you have in here.

sources: http://www.juegosunshowmas.info/profile/phillisjea - please click the up coming document: http://alilmia.net/en/member.php?u=5142 - recommended you read: http://www.clubzonabmw.org/index.php?topic=2474.0
- click over
here: http://www.albaniafilmcommission.com/?option=com_k2u=15278 - [url=http://www.twistedengine.com/home.php?mod=spaceu=378 - http://forum.p-vechera.com/member.php?u=542232-CeceliaKem

my blog post ... Página web: http://ogc-soft.com/member.php?u=1558-DarrenHank
Цитувати
 
 
0 #1 astuce pour maigrir 17.06.2017 12:35
You're a really beneficial site; couldn't make it
without ya!

[url=http://www.puyuandian.com/comment/html/index.php?page=1u=712142 - https://tipidito.com/index.php?page=user astuce pour maigrir: http://waldorf-don.ru/forum/index.php?PHPSESSID=e06c7e54b6df44189092737c739a8142&topic=2070.0
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити