“У мене наче лазером влучило …, коли він підняв Святі Дари”, – д-р Олександр Січ Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_intervyu_posvjachennja_kaplyci.jpgОдна з шести церковних заповідей закликає нас у неділю і свята слухати Службу Божу. Проте ми добре знаємо про відмінність між словами «слухати» та «чути». Відтак християнин може щонеділі бути на Літургії, але не чути її, може стояти у храмі, але подумки перебувати зовсім в іншому місці. Кожен із нас не застрахований від того, що одного дня він прийде до храму, але не переживе зустрічі з Богом. Щоби трохи застановитися над цим та подивитися на нашу східну Літургію трохи з іншого ракурсу, ми поговорили з людиною, яка з власного досвіду знає, що таке протестантизм, римо-католицизм, зрештою греко-католицизм, чим відрізняються ці течії християнства, їхні літургійні практики; а також поділилася власними враженнями та переживаннями Святої Літургії – це д-р Олександр Січ.


– Що таке Літургія для пересічного американця?

– Америка, по-перше, побудована на ідеї. По-друге, не зовсім, але в основному, це – протестантська країна. Головні ідеї беруть початок від класичного модерного періоду філософії, найважливіші представники якого – це Томас Гоббс і Джон Локк. Тому пересічний американець не знає, що таке Східна Літургія. Він знає, може трошечки краще знає, що таке західна Меса.

Якщо тут, в Україні, люди живуть і відчувають цикл церковного року, бо, крім Різдва і Великодня, відзначаються Господні й Богородичні свята, почитають різних святих, то в Америці цього, на жаль, немає. Америка має свій цикл – цикл, який ділиться на спортивні сезони. Може, я трохи перебільшую, але говорю це серйозно.


– Як часто пересічний американець ходить до церкви?

– Мені здається, що Америка потрохи перетворюється на щось світське. Там більше відіграють роль світські активісти. Вони в меншості, але їх крик переконливий для тих, які на нього піддаються. Проблема Америки в тому, що значна кількість людей пасивні й сприймають швидше гучні лозунги, а не спокійне думання. Багато людей ходять до Церкви, – я не осуджую, а просто констатую факт – автоматично.

Середня частина Америки, – про яку говорять «fly over state», бо ми летимо над цими штатами, коли з одного кінця континенту прямуємо на другий, – загалом віруюча. Не всі, але більшість. Є гарні набожні люди по берегах. Але, на жаль, Америка починає забувати, чим вона є, чим була, як і Західна Європа. І підмінює найбільш необхідні цінності на ті, які вигідні, і це вже підкралося в Україну.


– Чим відрізняється Меса від Літургії для Вас?

– Коли я вчився в університеті, то ходив до римо-католицької церкви, бо це була університетська церква і до неї було 500 метрів. Там правив священик, який якраз мене навернув, бо після закінчення середньої школи я перейшов на протестантський фундаменталізм, бачачи, що вони цінують свою віру. Літургійно цей священик був дуже серйозним. У мене наче лазером влучило і залишилося в пам’яті, коли він підняв Святі Дари. Я дивився, ніби через телескоп, на нього, на ризи, на руки, які підняли до Бога й довго-довго тримали Святі Дари. До сьогодні я такого більше не бачив. Адже він знав, що тримав у руках Тіло і Кров самого Ісусу Христа. Саме це був той момент, який на мене так сильно вплинув. То був один із головних моментів мого навернення.

У Києві я теж ходив до костелу, бо до греко-католицької церкви було важко добиратися. Тоді я запізнав, так би мовити, святого Тому і це мене ще більше римо- католизувало. Але згодом зрозумів, що це моя груба помилка, бо він не римо-католицький, а Отець Церкви вселенського масштабу. Ви собі не уявляєте, які були в мене почуття, коли я читав те, що написав Йосиф Сліпий! Про святого Тому Аквінського владика говорив, що він світло для Сходу і світло, яке освітлює Схід для Заходу. Постать святого Томи об’єднала в собі Схід та Захід.

Справжнє моє навернення до Греко-Католицької Церкви відбулося тоді коли, ми від’їхали звідси, зі Львова, і я відчував, що мені її бракує. Ми на днях поїдемо додому, в Америку, й знову буде брак, як брак кисню.

Про різницю між Літургією і Месою можна багато говорити і на глибинному рівні, і на щоденному. З одного боку, якщо розуміти, що це таке, то жодної різниці немає – це просто зовнішній вияв. Наприклад, в архітектурі. Архітектура соборів Західної Європи переважно готична. Заходиш до храму і відразу чуєшся маленьким, бо там висота зірки, відчувається небо. Але насправді потім відчуваєш, що став більшим. Тут влучною буде фраза, яку любить повторювати владика Борис (Ґудзяк): «Ви створені для величі». А яка архітектура Східної Церкви? Приземлена. Вона кругла, нижча, іконостас таїть те, що найцінніше. На Заході священик при престолі служить Христові. На Сході дивись на ікону Ісуса Христа – Він з правого боку, Він разом зі священиком і Він дивиться. Я висловлююся тут не по-науковому, звичайно, але ці речі творить своє сприйняття. І одне, і друге – чудове! Бог приземлився – Він став разом із людьми, став чоловіком. Під час «Вірую» – мені дуже подобається ця молитва – співаємо: «…прийшов з неба». Що то значить прийшов? Не прилетів, не приповз, а прийшов – Він ходив! Настільки це слово передає Його близькість.

Ви не зможете пізнавати, що таке Літургія за раз. Для цього потрібно на ній бути ще і ще. Не з примусу, а з доброї волі пройти хрест. Це тяжко, я розумію, але пройдіть. Живіть тим життям!


– Як вдається поєднувати західний прагматизм зі східним духовним аскетизмом?

– Прагматизм існує в тому, що стосується ефективного виконання роботи... Прагматиком треба бути у природничих науках… Але не можна забувати, що прагматизм практикується не заради самого себе. Ми не якісь роботи чи автомати. У людині головне – душа. У Східній Церкві мені подобається, наприклад, те, що є концепція часу – хроносу і кайросу. Хронос – це час, який треба рахувати, на який час треба прийти, це, зрештою, бізнес. Кайрос – цілком інше поняття, яке, власне, мені дуже імпонує. Кайрос із грецької можна перекласти як найвищий час. «Тепер час вашого спасіння!». Тобто коли ви входите в церкву, то там не звичайний час, а кайрос – нічого більше не змінюється. Тепер всеіснуюче тепер. І це дивує західних людей, зокрема коли заходять у православні храми.

Енцикліка Івана Павла II «Fides et Ratio» представляє віру і розум як два крила, на яких душа піднімається до Бога. Але ті крила не тратять своєї ідентичності. Проте вони поєднується не в сенсі, що твориться щось нове, а як доповнення один одного.


– Чого східний католик не зауважує в багатстві та красі своєї Літургії? Чому вона стає традицією в негативному значенні, буденність, звичкою?

– Це вже прагматичне питання… Ви хочете почути конкретну відповіді, але в духовних питаннях не так все просто. Така чіткість і конкретність – це вплив Заходу. І є місце для цього… Що означає слово «віра»? Це довіряти комусь. Тут доконечна катехизація, бо лише вона може дати маленькі відповіді, намалювати картину, а потім сказати людині, що це тільки початок, це має бути на все життя, ви не можете відійти від цього, якщо по-справжньому приймаєте. Тому я й акцентував, що Літургія – це ритм, це повторювання. Є ритм тижневий, місячний, річний. Не як закрите коло, а як спіраль. Ми маємо це відчувати.

Літургію тут дуже гарно відправляють, спів професійний, проповіді, ікони – всі відчуття задіяні. Інколи здається, що люди приходять до церкви просто, щоб одержати кайф. Якби людина зрозуміла, що таке ікона. Адже ікона – це вікно на Бога. Це не тільки західний образ. Це ікона! Що означає слово «ікона»? Ми створені як маленькі іконки. Чому люди того не розуміють? Треба більше формації, яка передбачає катехизацію!


– Життя християнина без Літургії: яким воно є і до чого призводить?

– Життя християнина без Літургії?! Так не буває! Це як уявляти рибу без води.


– Бог – це Батько чи суворий Суддя?

– Досить складно відповісти на це запитання, бо ми навіть не можемо уявити Бога. Тому слова «батько», «суддя» – це дуже обмежені Його «характеристики». Десять Заповідей люди трактують як правила. Ви думаєте, що можете образити Бога, якщо порушите це правило? Порушення Заповідей на Бога не впливає – порушення нищить вас. Щоразу, коли людина грішить, вона псує свою натуру, природу. Людина – єдина раціональна істота, яка може змінювати свою натуру, природу. Тигр ніколи не зміниться – він завжди буде тигром. А людина може бути і не людиною. І Бог каже: «Не взивайте ім’я Бога намарно». Називаючи ім’я Боже намарно, людина думає, що вона щось проти Бога робить, що робить Богові зле! Проте це неможливо! А де насправді воно відбивається? У душі. Твоя душа деградує, твоя природа деградує, і ти стаєш менш людиною.

Я розумію, чому люди дають Богові різні означення. Це і мені інколи допомагає. Але коли ми говоримо про Бога як про Суддю, наприклад, то тут йдеться про порушення. Порушення чого? Своєї гідності. Це – гріх. Наприклад, що я зауважив тут і в Америці. Тут нераціональні істоти не мають права, бо вони не є особами. Чи це означає, що їх можна катувати? Ні! Чому їх не можна катувати, якщо вони не мають інтелекту, не усвідомлюють, що з ними робиться? Бо вони мучаться чи в них тече кров? Безперечно, що це погано! Але перш за все це погано тому, що ти сам себе нищиш, бо ж усвідомлюєш, що з цією твариною робиш. Кожен гріх – це нищення самого себе, і Бог не хоче того. Він дав Десять Заповідей не для того, щоб тебе обмежити. Цей закон Божий показує, чому Він не є Суддею. Він навіть не Батько в такому розумінні. Він є Батьком фігурально, поетично… І це допомагає до певної мірі. Але не є цілісною картиною. Це не дає цілісного розуміння, чим є насправді Бог.


Хтось із мудреців колись сказав, що для того, щоб щось знайти, треба щось втратити. За цією мудрістю криється пошук: щоби знайти Бога, якого ми втрачаємо після кожного нашого гріхопадіння, ми повинні Його шукати. Що таке предстояти перед Богом? Це не просто йти до церкви чи перебувати у храмі. Це, забувши про час, з його вимогами та проблемами, усвідомлювати, що ти стоїш перед Богом. І не просто ти стоїш перед Ним, а Він стоїть перед тобою. І лише від тебе залежить, чи відбудеться ваша з Ним зустріч…

Розмовляла Наталія Лех


Рейтинг статті

( 11 голосів )
Теги:     духовність      літургія      роздуми      інтерв’ю
( 1462 переглядів )
 

Коментарі  

 
0 #1 W 46 19.04.2017 20:14
Disclaimer: You might be leaving a Gizmodo
Media Group, LLC web site and going to a 3rd
get together web site, which is subject to its personal privacy coverage and phrases of use.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити