Чи потрібно боротися за життя за будь-який кошт? Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_others_hvoryy.jpgДоволі часто можна прочитати в церковних документах та різних посібниках з біоетики ідею, що людське життя слід шанувати від зачаття до смерті, бо воно святе і недоторканне. Поняття святості людського життя в юдео-християнському контексті є доволі зрозумілим з огляду на віру у сотворення людини на образ і подобу святого Бога. Онтологічний статус людини як носія образу Божого зумовлює універсальну моральну вимогу – шанувати людське життя відповідно до його статусу. Щодо вимоги шанувати людське життя нема особливих незрозумілостей, але є певна плутанина щодо того, що саме означає ця пошана.

Чи людське життя – це абсолютна цінність? Якщо так, то задля пошани людського життя слід боротися за нього в абсолютний спосіб, тобто за будь-який кошт. Але може людське життя – це фундаментальна цінність, а не абсолютна? Якщо так, то за життя зовсім не слід боротися в абсолютний спосіб. Якою цінністю, абсолютною чи фундаментальною, є людське життя – надважливе питання, як на рівні суспільних взаємин на загал, так і на рівні медичних втручань в кожне людське тіло.

Яка різниця між поняттями «абсолютний» та «фундаментальний»? Поняття «абсолютний» походить від латинського absolutus, що означає «безумовний», «необмежений» [1], тобто йде мова про щось, що є найвищої сутності. Епітет «фундаментальний» має в корені поняття «фундамент», тобто виражає щось, що лежить в основі. Між одним і другим, отже, є значна різниця. Бо те, що лежить в основі, зовсім не обов’язково є абсолютним і навпаки.

Чи може людське життя бути абсолютною цінністю? Якщо припустити, що так, то слід відкинути ідею про потойбічне вічне життя після смерті. Бо якщо земне людське життя є абсолютною цінністю, то ніякої вищої цінності, ніж воно, бути не може, а це означає, що не може існувати загробне нескінченне життя людей. Звичайно, вчення про «життя будучого віку» є безсумнівним в християнстві, а отже, людське життя в цьому віці не є абсолютною цінністю.

Чи може людське життя бути фундаментальною цінністю? Так, саме такою цінністю і є, бо є першим благом, даним людині від Бога і справді лежить в основі інших дібр та цінностей, пов’язаних з людиною [2].

Ствердивши це, розуміємо, що вимога боротися за людське життя не може бути абсолютною, бо є вищі цінності, ніж фізичне життя людини. Це однак зовсім не означає, що можна ставитися до фізичного життя і здоров’я людини легковажно, адже якщо ставитися легковажного до фундаменту, то уся будівля, на ньому основана, не встоїться. Як висновок, слід ствердити, що боротися за людське життя потрібно, але не за будь-який кошт, тобто не в абсолютний спосіб. Які ж є випадки, коли потрібно припинити боротьбу за людське життя? Є такі, які пов’язані з вибором людиною «меншого зла» [3], тобто з вибором  віддати своє фізичне життя (йде мова не про те, щоб позбавити себе життя, а про те, щоб зазнати вбивства) для того, щоб не зрадити вищі цінності (випадки мучеництва за віру, національного героїзму). Є також такі, які пов’язані з безсенсовністю та обтяжливістю боротьби за фізичне життя. Власне вивченням цієї другої групи випадків займається біоетика і цю групу розглянемо детальніше.

Під безсенсовністю боротьби за людське життя розуміється очевидне штучне відтягування природної смерті, до якої стремить конкретний організм конкретної людини. Наприклад, безсенсовним буде медичне втручання в людський організм, якщо наперед відомо, що це втручання не зупинить стрімкого наближення смерті, не позбавить вмираючого болю і не буде нічим іншим, як імітацією терапії. Безсенсовною може бути боротьба за життя людини, якщо така боротьба вимагає багато ресурсів від людини, але дає малу користь. Безсенсовною є боротьба за життя людини, яка фактично вмирає. Така боротьба лише виснажує вмираючу людину та не дозволяє їй адекватно подивитися на перехідність від тимчасового до вічного. Засоби сучасної медицини дозволяють штучно відтягувати природну смерть людини на великий час (за допомогою підключення до різних апаратів підтримки життя), але таке відтягування не є морально прийнятним і власне є демонстрацією абсолютності боротьби за фізичне життя, яке насправді не є абсолютним благом.

Під обтяжливістю боротьби за людське життя розуміємо такі форми збереження життя, які пов’язані з надзвичайними засобами лікування. Розподіл засобів терапії на звичайні і надзвичайні не є об’єктивно сформованим та універсальним для всіх людей, а залежить від внутрішнього сприйняття кожної конкретної людини. Ті засоби лікування, які для однієї людини будуть звичайними, для іншої можуть бути надзвичайними. Наприклад, одна людина вважатиме курс хіміотерапії звичайним терапевтичним засобом, а інша – надзвичайним, оскільки він пов’язаний з фізичними болями. Одна людина вважатиме трансплантацію нирки звичайним терапевтичним засобом, а інша – надзвичайним з огляду на походження органу від, наприклад, мертвого донора. Звісно, суб’єктивізм у розподілі засобів лікування на звичайні і надзвичайні має свої межі, бо зрозуміло, що ніхто не може наполягати, що вживання таблеток чи приймання внутрішньом’язевих ін’єкцій є надзвичайним засобом лікування. Надзвичайними засобами лікування є або дуже болючі, або дуже виснажуючі, або дуже коштовні, або такі, які викликають психологічне несприйняття. Розрізнення між звичайними і надзвичайними засобами лікування важливе, адже від нього залежить закономірність відмови від боротьби за фізичне життя.

Можна відмовитися боротися за своє життя, якщо пропонуються надзвичайні засоби терапії як форма боротьби. Така відмова не буде гріховною і ніхто не має права переконувати недужого, що він зобов’язаний боротися за своє життя всіма доступними засобами. Тут не йде мова про безсенсовність такої боротьби, а про її фізичну/психологічну/фінансову надмірну обтяжливість. Наприклад, якщо людині повідомили, що задля збереження фізичного життя їй потрібно ампутувати ногу чи руку, чи тим паче обидві верхні або нижні кінцівки, і вона відмовляється дати дозвіл на таке втручання з огляду на психологічну неможливість сприйняти себе без руки чи ноги, її відмова не може трактуватися як вибір прихованого самогубства або пасивної евтаназії (бездіяльності з метою спровокувати смерть). Також якщо людина відмовляється від надзвичайно коштовних засобів лікування, які вимагають від її родини продати все їхнє майно чи його левову частку, не чинить самогубства чи пасивної евтаназії. Те ж стосується відмови від надзвичайно болючих форм лікування, як, до прикладу, проведення операції без анастезування. Тут вартує звернути увагу, що ніколи не можна назвати надзвичайним засобом лікування гідратацію та харчування тих, які перебувають у тривалій комі. Гідратація та харчування, як також і промивання пролежнів взагалі не є терапевтичним засобом, а тим більше надзвичайним, навіть якщо є тривалою потребою людини в комі. Це звичайні засоби опіки, а не лікування. Тому ніколи не дозволяється позбавляти людину в комі засобів гідратації та харчування, хіба у випадку смертної агонії, яка фіксується медиками (при вмиранні відсутність харчування діє як природний анальгетик). Також не дозволяється недбайливо ставитися до потреб тіла лежачого в комі (йде мова найперше про потребу промивання пролежнів). Гідратація, харчування, промивання пролежнів не вимагають, щоб людина в стані коми перебувала постійно у лікарні. Належну їй опіку можна забезпечити вдома і така опіка не тягне за собою великі фінансові затрати.

Відмова від безсенсовного медичного втручання, як і відмова від надзвичайних засобів терапії є так званою «відмовою від терапевтичної настирливості». Межа між такою закономірною і морально прийнятною, а деколи морально хвальною відмовою, та пасивною евтаназією буває доволі тонка. Розрізнити перше і друге можуть найперше медики, які здатні оцінити стан людини, її ресурси, переваги і ризики втручання, а також болючість чи обтяжливість засобів терапії. Оскільки людське життя є фундаментальною цінністю, медики покликані з усією старанністю зважувати всі «за і проти» тієї чи іншої терапії та спонукати пацієнтів вибирати те, що найкраще відповідає їхньому цілісному (фізично-душевно-духовному) благу.

Підсумовуючи, людське життя є фундаментальною цінністю, без якої всі інші цінності людини не зможуть реалізуватися. Тому за людське життя потрібно боротися і ставитися до нього з усією пошаною. Водночас людське земне життя не є абсолютною цінністю, так як за ним слідує вічне життя, і тому не потрібно боротися за нього за будь-який кошт. Слід відмовитися від боротьби за життя тоді, коли людину ставлять перед насильним вибором між збереженням фізичного життя і чиненням морального зла. Слід відмовитися від безсенсовної боротьби за людське життя, коли вона є нічим іншим, як відтягуванням природної смерті. Можна відмовитись від боротьби за життя, коли пропоновані засоби цієї боротьби, попри їхню передбачувану успішність, вимагають від людини надзвичайних фізичних, психологічних чи фінансових ресурсів. У будь-якому випадку відмова від боротьби за життя не може бути легковажним поспішним рішенням, але вимагає дбайливого зважування, адже життя людини – образу Божого – святе і недоторканне.


Марія ЯРЕМА

 доктор біоетики
старша викладачка кафедри богослов'я УКУ


  1. Див.: М. Булатов. Абсолют // Філософський Енциклопедичний словник / ред. В. Шинкарук. Київ 2002, с. 1.
  2. Пор.: «Discorso del Santo Padre Benedetto XVI» // Pontificia Academia Pro Vita, La Coscienza Cristiana a sostegno del diritto alla vita. Atti della tredicesima Assemblea generale della Pontificia Accademia per la Vita (a cura di Elio Sgreccia e Jean Laffitte), c. 10.
  3. Принцип «меншого зла» полягає у виборі фізичного зла замість морального і ніколи не є вибором між двома моральними злами. Наприклад, принцип «меншого зла» діє тоді, коли людина відмовляється зректися своєї віри (зречення віри – це моральне зло) і через те її позбавляють життя (втрата життя – це фізичне зло), але не діє тоді, коли людина вибирає між тим, щоб вкрасти (моральне зло) і тим, щоб вбити (моральне зло). Серед моральних зол нема «більшого» і «меншого», натомість усі фізичні види зла є меншими, ніж моральні.

Рейтинг статті

( 2 голосів )
Теги:     біоетика      дискусія      за життя      проблема
( 387 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити