Філософія економіки у контексті християнської соціальної філософії (на матеріалах історії греко-католицької традиції). 1 частина Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zistoriidumky_veselaho.jpgДуховне життя людини у своїй глибинній внутрішній сутності завжди цікавило мислителів взаємовідносинами між духовною та матеріально-практичною діяльністю. Як відомо, християнська релігійність має конфесійний вимір, і тому, у сучасних умовах, є актуальним зосередити увагу на недостатньо вивчених проблемах соціальної філософії, зокрема, на особливостях соціальної філософії греко-католицької конфесії, що, завдяки політичним причинам, довгий час залишалися поза увагою неупередженого теоретичного аналізу.

Соціальна філософія повинна показати суспільству не тільки минуле, а й існуючу реальність, запропонувати перспективи розвитку та шляхи вдосконалення діяльності в суспільно-економічній сфері, зокрема господарській. Для того, щоб виконати цей свій обов’язок, їй необхідно включити до сфери свого розгляду оновлений зміст відомих понять та категорій, зокрема тих, що розглядаються в дослідженні, а саме: праці, багатства та бідності, наповнити їх живим індивідуальним значенням, адекватним сучасним вимогам. Насамперед слід зауважити, що заявлена тема має бути дослідженою не тільки в філософсько-методологічному, теоретичному аспекті, а й розглядатися в контексті життєвих соціальних і людських проблем, які стосуються практичної реальності, зокрема в Україні. Як і в минулому, сучасна соціальна філософія орієнтована на вирішення не лише теоретичних проблем, але й таких, які пов’язані з прагматичними аспектами дійсності.

Релігійний аспект економічної теорії та соціальної мотивації, що випливає з настанов християнської традиції греко-католицизму, довгий час лишались поза увагою конструктивних розробок досліджувачів нашої країни, в той час, як західна думка з соціальної філософії, зокрема, в працях Макса Вебера, як відомо, прямо пов’язувала не тільки соціальну економічну активність людини, а й саме виникнення „духу капіталізму”, з чинником економічної християнської етики, а саме, у конфесійному варіанті протестантизму. З нашої точки зору, ряд суттєвих гіпотез соціально-гуманітарних наук потребує сучасного переосмислення в межах соціально-філософського знання. Економічна теорія людської поведінки може бути також переосмислена в контексті соціальної філософії, зокрема християнської економічної етики, бо теорія мотивації людської економічної діяльності, в тому числі релігійної мотивації як одного з чинників економічного поступу (чи занепаду), потребує дослідження в межах соціальної філософії.


Філософія економіки як елемент соціальної філософії

ХХІ століття є у певному сенсі результативним щодо розвитку духовності попередніх епох, і, насамперед, християнської духовності. Людство підбиває підсумки своїх надбань та втрат. Масове виробництво створило бодай на деяких територіях можливість замислитись над ціною матеріальних речей, якими ми користуємось, і над проблемами, які створює глобальна економіка, впливами її на розвиток духовного світу людини. 

Дослідження мотивації економічної практичної діяльності змушує мислителів звертатися до етичного аспекту економічної теорії. Як приклад, можна навести А. Сміта (1723-1790), який розглядав економічну сферу суспільства з позиції етико-економічного синтезу, і започаткував теоретичний зв’язок етики з економічною теорією.

На наш погляд, однією з особливостей сучасного розвитку теоретичного осмислення реальності є синтез філософії з соціально-гуманітарними дисциплінами, до яких відносяться, зокрема, економічна теорія й богослов’я. Розгляд проблем, що звичайно вирішувались у межах соціально-гуманітарних дисциплін в контексті філософського соціального знання, потребує осмислення того, що такий підхід в умовах ХХ століття, пов’язаний, зокрема, з філософською традицією постструктуралізму, яка, в свою чергу, має органічний зв’язок з постмодернізмом. Постмодернізм, серед інших рис, характеризується, на думку сучасного філософа В. Ф. Шаповалова, зокрема, тим, що „уникає зухвало різкого негативного ставлення стосовно до середньовіччя, релігії, авторитету”. Постструктуралізм як течія в філософії, як відомо, заявив про себе появою робіт таких видатних мислителів як Ж. Дерріда (н. 1930), П. Рікер (н.1913), Ж. Делез (1925-1995), М. Фуко (1926-1984), Ж. Батай (1897-1662) та ін. Щодо останнього, то слід зауважити, що в зв’язку з визначенням економіки як сфери суспільного буття, в ХХ столітті економічна теорія значно збагатилась, зокрема, за рахунок парадоксальних поглядів, у тому числі на процеси матеріального виробництва, які були висловлені французьким філософом Жоржем Батаєм (1897-1962) – автором романів, поетом, есеїстом, економістом, містиком. Він, на відміну від П. Самуельсона, розглядав світ матеріальних речей не як обмежений процесом виробництва, а навпаки – як „економіку витрати”, „економіку дарунка”, „антиекономіку”. Свою книгу „Проклята доля: Есей про загальну економіку” (1949 р.) автор у передмові назвав „працею з політичної економії”. В цій праці мислитель звертається до проблем економіки з позиції споживання, трати, офірування, дарування тощо, а не з позиції виробництва. 

Розробки постструктуралістів послужили теоретичним підґрунтям для подальшого філософського аналізу, зокрема, розробок німецького філософа Петера Козловські (н. 1952), який саме в постмодерністському напрямку розглядає, серед інших, проблему взаємодії етики та економіки. Досвід розвитку постмодернізму нас цікавить найбільшим чином саме як спроба синтезу філософії та загальногуманітарного знання.

Особливої ваги набуває виявлення у християнському вимірі специфіки економічних процесів, релігійності як чинника, який спонукає (чи не спонукає) до економічної, зокрема господарської активності, набування матеріальних та духовних благ, проблеми гріха, спасіння в християнському суспільному вченні та впливу цих категорій християнської економічної етики на етичну мотивацію господарювання. У цьому контексті важко переоцінити етичне значення соціально-економічного вчення християнства для суспільства. Соціальне вчення християнства означає можливість пред'явити суспільству ідеал найвищої етичної вимогливості, надати економіці вимір строгої моральної відповідальності. Історичний вимір цього ідеалу багато в чому і є причиною того, що неможливою є „абсолютна” соціальна доктрина, значуща для всіх часів та народів і незалежна від сучасної ситуації й моральних уявлень.

Релігійний аспект економічної теорії та соціальної мотивації, а саме християнська економічна та господарська етика, довгий час залишалась поза увагою конструктивних розробок мислителів нашої країни.

За роки радянської влади була сформована концепція релігійної свідомості, що або зводиться, на думку радянських дослідників, до соціальної пасивності, або взагалі знаходиться поза сферою чинників соціальної, зокрема економічної активності. В той же час, західна думка з соціальної філософії, зокрема в працях Макса Вебера, прямо пов’язувала не тільки соціальну економічну активність людини, а й саме виникнення „духу капіталізму”, з чинником економічної християнської етики, зокрема, у конфесійному варіанті протестантизму.

У працях видатних українських мислителів, у тому числі католицьких теологів (як римо-католицького, так і греко-католицького напрямків), теоретиків з української діаспори, також розроблялися питання, пов’язані із взаємодією християнської господарської етики та економіки, особливо після 1891 р. – року виходу енцикліки „Нові речі” Папи Лева ХІІІ.

Коли переглядаєш бібліографію питання, перше, що впадає у вічі, – це розпорошеність окремих досліджень, думок, пропозицій, зрештою, просто відомостей про категорію праці, а також категорії багатства та бідності у найрізноманітніших джерелах. Ці категорії, з нашої точки зору, є наріжним каменем аналізу всієї економіки, від інтерпретації яких, певною мірою, залежать не тільки оцінки вирішення суто економічних проблем результатів реформ, їх сутність, а й оцінки процесів становлення ринкової економіки в Україні.

Дослідження низки соціально-економічних явищ в Україні (наприклад, процесів праці, вивчення особливостей категорії багатства та бідності тощо) показали, що в рамках існуючої парадигми науки практично неможливо пояснити їх сутність та закономірності функціонування. Зокрема, розвиток християнської господарської етики якраз і може бути поштовхом не лише для досить значущої зміни економічного мислення, а й для подальшого розвитку суспільної думки в цілому. На наш погляд, органічно розв'язати проблеми ринкової економіки можливо буде тільки після того, як економічна наука і християнська господарська етика, зокрема, за допомогою розробок з соціальної філософії, відродяться у своїй споконвічній єдності.

Наприкінці ХХ століття, на наш погляд, зростає значущість досліджень християнських теологічних ідей, що тим чи іншим чином інтерпретують зв’язки етики з економічною теорією та практикою економічних явищ (зокрема, розробки Жоржа Батая, Амартії Сена, Петера Козловскі, І. І. Агапової, В. Я. Іохіна тощо).

Необхідно підкреслити, що соціально-філософська думка усіх часів існування християнства, а особливо кінця XIX-го – початку XX-го століття та протягом останнього, пов’язувала здатність людини реалізувати свої релігійні вірування, зокрема, з соціально-економічною активністю. 

Окремо слід зауважити значимість розгляду загальних моментів зв’язку етики з економічними процесами у праці „Про етику та економіку” видатного сучасного економіста Амартії Сена (народився в Індії 1933 р.), професора економіки та філософії Гарвардського університету, а також професора економіки Триніті коледжу, Кембридж (Англія), лауреата Нобелівської премії 1998 р. в галузі економіки. Цей відомий мислитель переважно займається проблемами бідності та добробуту. Саме Амартія Сен запропонував оцінювати та виміряти рівень життя та рівень економіки не за кількісними показниками (ВВП на душу населення), а за іншою системою, де передбачено вимір такого поняття, як індекс людського розвитку, що враховує не тільки кількісні показники виробництва благ на душу населення, а й якісні показники, а саме: рівень дитячої смертності, охорони здоров'я, освіти, індекс соціальної стабільності тощо. Дослідник відстоює залучення етичних передумов до розробок сучасної економічної теорії.

Для нашого дослідження є плідним, що ми маємо дуже велику кількість творів, які за останній час стали доступні українському читачеві, проте, є ще мало вивченими в нашій філософській дослідницькій літературі. Треба сказати, що значна кількість видатних теологічних досліджень, дотичних до нашої проблематики, були або надруковані за до-радянського періоду та стали бібліографічною рідкістю, або не мали перекладу на українську (або російську) мову, що ускладнювало їх вивчення. Навіть найвідоміші праці видатних українських релігійних мислителів: митрополита Андрея Шептицького, митрополита кардинала Йосифа Сліпого, митрополита кардинала Івана Мирослава Любачівського – існували лише як архівні матеріали або за межами України.

Особливо вагоме місце належить аналізу творів класика української богословсько-філософської спадщини, а саме – творів митрополита Андрея Шептицького, що зумовило в даному випадку використання біографічного методу при аналізі його поглядів. Використання біографічного методу зумовлене не тільки великим внеском А. Шептицького в розробку богословсько-філософської традиції греко-католицизму, видатним теоретичним рівнем його праць (відомий дослідник української економічної думки С. Злупко навіть сказав, що працю А. Шептицького „О Квестії соціальній” можна трактувати за значенням як українську паралель “Rerum Novarum” папи Лева ХІІІ, а ще й тим, що життя та діяльність митрополита були відображенням його поглядів, а твори А. Шептицького можна розглядати як інтелектуальну біографію автора.

Незважаючи на те, що дослідницька література з соціальної філософії християнства є доволі поширеною, вона, переважно, має характер або тематичних збірників з окремих проблем, або публікацій мало відомих документів (наприклад, збірники публікацій теоретичної спадщини митрополита Андрея Шептицького – твори аскетично-моральні та морально-пасторальні, його теоретичний спадок соціального спрямування – видання „Церква і суспільне питання”, видання „Церква і церковна єдність” тощо), а також розробок, які намагаються поєднати дослідження теологічних праць в контексті філософської творчості з аналізом в царині не стільки економічної теорії та практики, а й політики, проблем сім’ї, держави.

Втім, фрагментарність досліджень з господарської етики християнства можна проілюструвати також на прикладі збірника „Соціальна доктрина Церкви”, що виданий Інститутом Релігії та Суспільства при Львівській Богословській Академії. Так, з 14 статтей цього збірника лише в 4-х статтях розглядаються деякі аспекти економіко-господарської проблематики: 1) соціальних аспектів у вченні Отців Церкви; 2) ставлення до матеріальних засобів у християнському соціальному вченні; 3) ідеологічних інтерпретацій поняття „економіка”; 4) аналізу порівняння поглядів та підходів митрополита Андрея Шептицького та Івана Франка на соціальне питання в християнському розумінні.

Окремо слід розглянути монографію М. І. Лапицького „Праця та бізнес у дзеркалі релігій” (1998). В монографії розглядаються загальні питання ставлення до праці, господарської діяльності та бізнесу в світових релігіях, у тому числі в християнстві. М. І. Лапицький загострює увагу на поняттях та уявленнях про працю, релігійну значимість праці. Велика увага приділяється особливостям ставлення до праці і підприємницької діяльності в таких світових релігіях, як буддизм, конфуціанство, іудаїзм, іслам. У цій монографії християнство досліджується як поділене на три головні відгалуження: православ’я, католицизм і протестантизм. Аналіз католицизму в цій монографії обмежується дослідженням енцикліки „Нові речі” папи Лева ХІІІ та енциклік з соціальної проблематики папи Івана Павла ІІ, залишаючи прогалини в дослідженні проблеми взаємодії християнської господарської етики та економіки. Зокрема, проблематика сутності греко-католицького конфесійного варіанту, його етико-економічних ідей тут зовсім не розглядається. Це надає нам можливість через дану проблематику дослідити особливості греко-католицької традиції у цьому напрямку та погляди католицьких мислителів, які залишилися поза увагою згаданої монографії.

Також є поширеним аналіз окремих документів греко-католицької традиції. Як приклад можна навести розробки о. П. Костюка „Соціальна доктрина Церкви: короткий нарис”, де, як основні джерела, аналізуються енцикліки з соціального питання, проте, багато уваги приділено іншим питанням соціальної доктрини католицизму, а саме: політичній, педагогічній тощо, орієнтаціям соціальної доктрини, що залишає певні лакуни в соціально-філософському аналізі та визначає необхідність подальшого дослідження.

Так, з нашої точки зору, необхідно, по-перше, виокремити греко-католицьку богословсько-філософську традицію, а, по-друге, зосередитися на аналізі основних етико-економічних категорій, які стосуються господарської діяльності, а саме – на категоріях праці, багатства та бідності.

Ті самі зауваги стосуються згаданої праці доктора Миколи Чировського „Введення до суспільно-господарської науки Церкви” (1994). М. Чировський - американський науковець українського походження, фахівець з економіки та історії, емігрував з родиною на початку ХХ століття, веде активну наукову та викладацьку діяльність (доктор економічних та історичних наук), науковий секретар Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка. У своїй розробці, зверненій, в першу чергу, до студентів гуманітарних факультетів, д-р М. Чировський має на меті загально окреслити соціально-економічне вчення католицької Церкви, базуючись, в основному, на енцикліках, проте, й згадуючи інші документи, зокрема, Конференції південноамериканських єпископів. Вписуючи католицьку соціальну доктрину в історичний контекст та у контекст історії політичних та економічних вчень, автор піддає аналізу не тільки суто економічні проблеми, а й такі проблеми, які виходять за межі нашого дослідження, наприклад, проблему расизму, соціальних конфліктів тощо. На жаль, саме широкий підхід до соціального вчення католицизму не дає можливості цьому знаному науковцеві зупинитись саме на проблемах економічного ґатунку, що призводить до побіжного та принагідного розгляду ним соціально-філософської проблематики, яка є в документах Католицької Церкви.

Окремо слід зупинитися на інтелектуальному внеску німецького кардинала Йозефа Гьофнера (1906-1987), який був професором християнських суспільних наук у Мюнстері, в 1962 р. став єпископом Мюнстера, 1969 р. – архиєпископом Кельна. В останні роки свого життя (1976-1987) він був головою Конференції Єпископів Німеччини. У своїй розробці „Християнське суспільне вчення”, яка вперше вийшла в 1962 р., він також надає багато уваги питанням права та справедливості, суспільного устрою, держави тощо. Проте, цей автор дуже детально з богословсько-філософської позиції розглядає питання праці та професійної діяльності в сфері економіки. Розробка кардинала Йозефа Гьофнера – це найпопулярніший католицький підручник з суспільного вчення. Російський переклад в 2001 році був здійснений з дев’ятого видання цієї праці 1997 р., а український переклад 2002 р. став доступним українському читачеві завдяки Інституту Релігії та Суспільства Львівської Богословської Академії.

Крім того, дослідження суспільного вчення католицизму здійснював о. Юзеф Майка в розробці „Соціальне вчення Католицької Церкви”, який розглядав католицьке соціальне вчення в історичному контексті. Тут вивчення змісту етико-економічних категорій розчинилось серед розгляду суспільно-політичних категорій та поглядів, проблем соціальної політики та державних реформ в різні часи. Ті самі моменти стосуються розробок відомого католицького теоретика Патріка де Лоб’є „Три града” та „Соціальне вчення християнства”. Патрік де Лоб’є – французький соціолог і теолог, професор Женевського університету, член папської ради „Справедливість і мир”. Проте, корисним для нашого напряму розробки є так званий „лексикон”, тобто словник, який міститься в кінці книги де Лоб’є визначає основні, на наш погляд, етико-економічні категорії та поняття, зокрема, поняття економіки та категорії праці, заробітної плати тощо.

Неможливо обійти й таку відому в свій час, тобто, на початку ХХ ст., працю австрійського католицького мислителя Ігнатія (Ігнаца) Зейпеля (1876-1972) „Господарсько-етичні погляди Отців Церкви”, яка побачила світ в 1913 р. і сьогодні стала бібліографічною рідкістю. І. Зейпель був професором богослов’я та католицьким священиком, політичним діячем, лідером Християнсько-соціальної партії Австрії. Передмову до цього видання в російському перекладі написав о. Сергій Булгаков, зазначивши, що ця праця заповнила собою суттєву прогалину в богословсько-економічній літературі, зокрема, в історії етики господарства.

Існує також велика кількість статтей, зорієнтованих на вивчення економічних процесів та категорій, які дотичні до вибраної нами проблематики, обмежуючи її контекстом економічної теорії або соціології. Такими, наприклад, є розробки Л. Бевзенко, яка розглядає категорію змісту життєвого успіху. Релігійність українського суспільства досліджувалася Н. Дудар, а Т. Коваль розглядає окремі аспекти християнського ставлення до праці, багатства тощо.

Окремі аспекти категорій багатства та бідності можна побачити в працях зі споріднених дисциплін, наприклад, історії. Так, деякі аспекти поняття “скарб” розглядалися в історичних дослідженнях видатного українського вченого М. Ю. Брайчевського.

Останнім часом з’явилася значна кількість дисертаційних досліджень, які певною мірою торкаються обраної нами проблематики. Так, дуже складну проблему духовного самовизначення українців між Сходом та Заходом та її зв’язок із традицією греко-католицизму розглядала у своїй дисертації О. В. Недавня; соціальні функції релігійної обрядності, зокрема східний обряд, який є спільним для українського православ’я та греко-католицизму, досліджувала В. А. Бодак; менталітет у цілому як об’єкт соціально-філософського дослідження розробляв А. Г. Кравченко, а проблеми збігу та відмінностей західноєвропейської та української ментальності досліджуються в дисертації І. С. Старовойт. Особливості українського господарського менталітету висвітлював В. Ю. Попов, а соціально-філософський аналіз підприємницької праці здійснив А. І. Косих. Релігійну орієнтацію пострадянської людини в контексті загальних світоглядних орієнтацій розробляла А. І. Бойко. Крім того, класичний та некласичний підходи до дослідження природи категорій економічної сфери суспільства аналізує в дисертації О. В. Романенко. Роль свідомості в соціальній діяльності розглядав при дослідженні соціального механізму розвитку духовності особистості В. Ф. Баранівський.

Окремо слід сказати, що останнім часом з’явилися деякі дисертаційні дослідження традиції греко-католицизму в історико-релігієзнавчому напрямку. Як приклад, можна навести розробку А. Ю. Васьківа щодо ролі Української Греко-Католицької Церкви в духовному житті українців Східної Галичини на початку ХХ ст.

Проте, слід додати, що названі дослідження не торкаються проблем соціально-філософського аспекту богословсько-філософської традиції греко-католицизму, що надає можливість подальшого розвитку даної теми.

Водночас, розкриття етико-економічних ідей християнства у варіанті греко-католицизму потребує більшої конкретності та глибини, а саме – необхідності вивчення його змісту в логіко-теоретичному аспекті – через зосередження на основних, на наш погляд, категоріях, тобто, категоріях праці, багатства та бідності в контексті християнської соціальної філософії.

Наприкінці ХХ століття, на наш погляд, зростає значущість філософських досліджень християнських теологічних ідей, що тим чи іншим чином інтерпретують зв’язки етики з економічною теорією та практикою економічних явищ. Це, зокрема, розробки Жоржа Батая, Амартії Сена, Петера Козловскі, М. І. Лапицького, І. І. Агапової, В. Я. Іохіна тощо.

Значна кількість видатних теологічних досліджень, дотичних до нашої проблематики, були або надруковані за дорадянського періоду та стали бібліографічною рідкістю, або не мали перекладу на українську (або російську) мову, що ускладнювало їх вивчення. Навіть найвідоміші праці видатних українських релігійних мислителів: митрополита Андрея Шептицького, патріарха кардинала Йосифа Сліпого, митрополита кардинала Івана Мирослава Любачівського – існували лише як архівні матеріали або за межами України. Крім того, нещодавно видано багато досліджень суспільного вчення католицизму, здійснених о. Юзефом Майка, Патріком де Лоб’є та іншими відомими релігійними та культурними діячами.

Існує також велика кількість статтей, зорієнтованих на вивчення економічних процесів та категорій, які дотичні до вибраної нами проблематики, обмежуючи її контекстом економічної теорії або соціології. Такими, наприклад, є розробки Л. Бевзенко, яка розглядає категорію змісту життєвого успіху. Релігійність українського суспільства досліджувалася Н. Дудар, У. Садовою та ін., а Т. Коваль розглядає як окремі аспекти християнського ставлення до праці, так і до багатства тощо.

Окремі аспекти категорій багатства та бідності можна побачити в працях зі поріднених дисциплін, наприклад, історії. Так, деякі аспекти поняття „скарб” розглядалися в історичних дослідженнях видатного українського вченого М.Ю.Брайчевського.

Важливість філософського підходу до економічних процесів можна зустріти у працях сучасних російських економістів, де, зокрема, відзначається: „Багатство філософії використовується для розробки парадигми економічного розвитку, яка, будучи методом дослідження практики, служить для створення теорії вдосконалення життя людей… Філософія – не описова наука”. Таким чином, розробки з соціальної філософії узагальнюють суспільну практику та надають поштовх для розвитку конкретних наук, які вивчають соціум. Усі інші дисципліни – теологія (зокрема, моральне богослов`я), економічна теорія, соціологія та ін. знаходяться у взаємному впливі, вони доповнюють одна одну й, врешті-решт, створюють елементи системи гуманітарного знання. Проте, саме філософія, і, зокрема, соціальна філософія дають ґрунт для визначення теоретичних засад як економічних дисциплін, так й інших наук про суспільство. Проте, виклад будь-якої теми наштовхується на методологічні труднощі. Наприклад, М. Чировський використав хронологічний підхід, однак ми, у даній праці ставимо акцент на логіко-теоретичних аспектах (на відміну від історичних) досліджуваних проблем, тому що категорії та проблеми християнської економічної етики не зібрані в якомусь одному чи декількох джерелах та документах, але елементи хронологічного підходу є також необхідними в окремих місцях за змістом матеріалу.

На основі методології, яка була згадана вище, доречно буде звернутися до конкретно-наукового методу історизму, який передбачає аналіз історичного розвитку теоретичного знання, участь різних генерацій мислителів у дослідженні запропонованої для розгляду проблеми, історичну послідовність аналізу та викладу матеріалу. Метод історизму є плідним у соціально-філософському аналізі етико-економічних категорій, бо дає можливість досліджувати історичний розвиток понять, які відображають етико-економічні категорії та їх вплив на економічні процеси через теоретичні розробки християнських мислителів та масову свідомість віруючих.

Друге ускладнення пов’язане з проблемою відокремлення саме філософського змісту економічних та господарських проблем і розглядом філософського аспекту категорій, яких найчастіше торкаються в контексті економічних, господарських або релігієзнавчих досліджень. Проте, якщо розглядати ці проблеми та категорії в антропологічному дискурсі трактування даних проблем, якщо головною темою і метою дослідження є людина, яка не тільки бере участь у житті соціуму, в матеріальному та духовному виробництві, але має свої етичні настанови, в даному контексті – християнські, є елементом та клітиною соціуму, як, у певному сенсі, і є соціумом, - то в такому разі можливо знайти вирішення наведених методологічних ускладнень.

Третє ускладнення пов’язане з необхідністю відокремлення філософського від теологічного змісту категорій християнської економічної етики. Проте, для подолання цього ускладнення можна звернутися до розробок самих теологів, зокрема, фахівців з морального богослов’я, наприклад до праці “Моральне богослов’я” відомого французького теолога, спеціаліста з християнської етики, автора багатьох монографій (“Соціальна етика нашого часу” та ін.), а також понад двохсот статей у наукових журналах – Жана-Марі Обера, який визначає зв’язок морального богослов’я та філософської етики, про що сказано в першому розділі.

Для аналізу особливостей соціально-філософської традиції греко-католицизму дослідження нами запропонований також метод єдності логіко-теоретичного та історичного підходу.

Представлене дослідження методологічно ґрунтується, зокрема, на тому, що розгляд принципових засад християнської етики стосовно господарської діяльності людини доцільно висвітлити з позиції аналізу економіко-етичних категорій, а саме праці, багатства та бідності, власності тощо, та їх змісту щодо господарської активності. Йдеться, по-перше, про виокремлення найбільш суттєвих, з нашої точки зору, етико-економічних категорій, що ними, на наш погляд, є категорії праці, багатства та бідності, які є достеменно необхідними для аналізу християнської економічної етики та її взаємодії з економічними процесами. По-друге, на наш погляд, аналізу цих категорій у соціально-філософському вимірі достатньо для висновків про результати цієї взаємодії. Крім того, застосування логіко-теоретичного аналізу було доповнено нами історичним підходом для компенсування визначальних акцентів на логіко-теоретичному аналізі.

Це, на наш погляд, може надати поштовху, зокрема, подальшим розробкам категоріального апарату соціально-філософського дослідження взаємодії духовних чинників та економічної реальності. Елементами пізнання економічної реальності в цьому напрямку дослідження можуть виступати названі етико-економічні категорії, що відтворюють найбільш суттєві сторони цієї реальності, у тому числі - у вимірі християнської традиції, зокрема, греко-католицизму.

Крім того, корисними у цій праці будуть метод порівняльного аналізу для зіставлення деяких особливостей християнського суспільного, зокрема, економічного вчення в різних біблійних текстах (в Новому та Старому Завіті), у різні епохи тощо; метод єдності; біографічний метод. Якщо детальніше зупинитись на особливостях біографічного методу, то його перевагою є можливість поєднати досягнення різних гілок гуманітарного знання: соціології, психології, літературознавства тощо - для аналізу такого складного явища, як взаємодія життєвого шляху людини та її поглядів, ідей, думок. Проте, тут мається на увазі не використання біографічного методу як методу “історій життя”, а з’ясування інтелектуальної біографії мислителя (в нашому випадку – митрополита А. Шептицького). Результатом використання цього методу є розуміння розвитку внутрішнього світу особистості через вияви її життєвого шляху, і, в нашому випадку, – розуміння обставин і передумов формування етико-економічних ідей. При аналізі інтелектуальної біографії митрополита Андрея Шептицького ми користувалися широким сенсом значення поняття „життєвий шлях”, що містить у собі і життя батьків та більш далеких предків. Порівняльна оцінка життя кількох поколінь однієї родини є особливо вагомою, коли йдеться про таку відому та шляхетну родину як рід графів Шептицьких з Прилбичів, для яких багато соціальних та географічних показників життя були стабільними протягом кількох століть. Саме так можна краще зрозуміти життєві цінності й умови формування ідей, зокрема етико-економічних, митрополита графа Андрея (Романа) Шептицького.

Соціальне як поняття: проблема дефініції. Існують певні проблеми, пов'язані із загальною дефініцією „соціального” як поняття. Найчастіше це поняття розглядається в контексті визначення категорії “суспільства”. Під суспільством, “у широкому сенсі цього слова, розуміють “відокремлену від природи частину матеріального світу, що являє собою форму життєдіяльності людей, яка історично розвивається”. Саме таке широке розуміння суспільства як місця життєдіяльності людей у визначених геопростором та історичним розвитком в умовах матеріального світу, на наш погляд, притаманне християнському віровченню, і, відповідно, може стати ґрунтом для розуміння поняття „соціальне”.

Необхідно зазначити, що провести розмежування між поняттями суспільне та соціальне, а також громадське, котрі за нашою мовною традицією можуть розглядатися як синоніми, важко. У вітчизняній соціальній філософії досліджена категорія соціальності суспільства і, в зв’язку з цим „у широкому розумінні соціальне означає все те, що стосується суспільства взагалі на відміну від природи і є синонімом суспільного. У вузькому розумінні соціальне означає аспект суспільних відносин, з яких складається суспільство, стосується ставлення людей один до одного і до суспільства. Соціальне у вузькому розумінні відображає метод взаємодій між соціальними групами, верствами та індивідуумами як представниками груп, верств, спільностей, їх становище та роль в суспільстві, способі й укладі життя, забезпечення умов для повної реалізації їх потреб та інтересів. Відмінність між поняттями суспільне та соціальне є не лише теоретичною, а й практичною. Суспільні відносини, що характеризують взаємодію особи через соціальні спільноти із суспільством є важливим аспектом економічних, політичних, культурних відносин”. Автори наводять свідчення давньої традиції, „що йде ще від філософів-утопістів”, за якою „поняття соціальне часто пов’язується з нерівністю людей і прагненням її усунення. Звідси не тільки ототожнення понять соціальне і нерівність, а й уявлення про відмирання соціального з усуненням нерівності”. Проте, на наш погляд, традиція пов’язувати нерівність і соціальність має більш давнє походження. Наприклад, використовуючи саме поняття нерівності, найчастіше розглядають такі категорії християнської економічної етики, як багатство і бідність.

Для більш глибокого аналізу поняття „соціальне” може допомогти підхід до визначення поняття суспільства, як соціальної спільноти, що по своїй суті відрізняється від інших типів соціальних спільнот. Доцільно, на наш погляд, спиратися на визначення одного з провідних науковців у цій області Д. Хантера, який виокремив наступні критерії, що є вирішальними та спільними для багатьох дослідників суспільства, такі, що „роблять соціальну групу суспільством: 1) відносна самодостатність; 2) безперервність існування від покоління до покоління; 3) відносно великий розмір. Таким чином, суспільство - це соціальна група, спроможна самостійно давати раду із задоволенням більшості своїх потреб, яка зберігає систему соціальної взаємодії в процесі зміни поколінь і... має видиму внутрішню організацію”. Можна сподіватися, що саме християнська економічна етика, притаманна певною мірою українському суспільству, допоможе впоратися із задоволенням більшості як матеріальних, так і духовних потреб.

Тобто, за деякими з визначень, релігія та мораль мають розглядатися окремо. Проте, якщо використовувати поняття „соціальне” у відношенні до етики, тобто виокремити соціальну етику в її економічному аспекті, то стає можливим розгляд такого аспекту християнського суспільного вчення, як соціальна, зокрема економічна, етика. Соціальна етика, за сучасним визначенням, це „специфічна система моральних принципів, що обґрунтовує виняткову роль соціальних і моральних цінностей…, дійовий інструмент забезпечення суспільної згоди, зняття соціальної напруги, узгодження суспільних, групових і особистих інтересів, подолання крайнього індивідуалізму, егоцентризму, групового егоїзму. Існують теологічні та світські системи соціальної етики”. Розглядаючи окремі конфесійні варіанти християнської соціальної етики, автори енциклопедичного словника з соціальної філософії вважають, що “згідно з протестантизмом, суспільна, світська „практична” мораль є антиподом вищих моральних заповідей Христа. Етика католицизму (неотомізм), у свою чергу, розглядає світську мораль як недосконале втілення „Божественного закону”. На наш погляд, можна скоріше погодитися з думкою М. Лапицького про те, що в протестантизмі є дещо протилежне католицькому розумінню християнської моралі: „прикметою істинної віри протестантизм вважає не стільки зовнішнє виконання людиною релігійних приписів, скільки чесне виконання своїх обов‘язків”. Проте, В. П. Андрущенко та М. І. Горлач вважають, що „соціальні мотиви широко представлені в християнській етиці… Соціальна етика санкціонує об’єднання людей заради досягнення спільної мети, реалізації інтересів, потреб”. Ця думка є, на наш погляд, дуже вдалою, з огляду на акцентування в ній важливості досліджуваної проблеми взаємодії християнської етики та економічних процесів.

Економіка: проблема дефініції. Українська економіка: трансформація в напрямі ринку. Розглядаючи економіку як сферу соціального буття людини, ми стикаємося з різними уявленнями про соціум як систему суспільного співжиття та життєдіяльності людей, проте сучасний стан суспільства взагалі та економіки зокрема формувалися, за нашою думкою, з давніх часів на так званому «просторі європейської культури» під впливом християнства як одного з чинників розвитку економіки. Філософське уявлення про економіку як систему можна пов`язати з аналізом головних категорій та сфер економіки. Деякі автори (наприклад, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко та ін.) дотримуються думки, що „доцільно виділити такі сфери суспільного життя:
А) матеріальна – охоплює процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання, а також продуктивні сили й виробничі відносини, науково-технічний прогрес і технологічну революцію;
Б) соціально-політична – включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві – національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища й процеси, як революція, реформа, еволюція, війна. В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, суспільні організації;
В) духовна – це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень, тобто весь спектр виробництва свідомості (як індивідуальної так і суспільної), трансформації її від однієї інстанції до іншої (засоби масового інформування), перетворення в індивідуальний духовний світ;
Г) культурно-побутова – охоплює виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сім`ї, побутові проблеми (організація відпочинку, вільного часу), освіту, виховання тощо”. Не заперечуючи плідність такого підходу, я також пропоную інший методологічний підхід, який синтезував би розробки з соціальної філософії в царині економічної етики, що за змістом охоплює всі ці сфери суспільного життя.

Існує небезпека вузькопрофесійних поглядів економістів на проблеми, які іманентно містять також і етичний аспект, зокрема, на проблему дефініції економіки як суспільної сфери.

У новому тлумачному словнику української мови слово „економіка” має декілька тлумачень. Економіка розуміється як „сукупність суспільно-виробничих відносин”, „господарче життя”, „стан господарства (країни, району та ін.)”, „наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальну сторону якої-небудь галузі господарської діяльності”. При тому, господарство визначається як „сутність виробничих відносин того чи іншого суспільного укладу; спосіб виробництва”, а також як „все, що складає виробництво, служить виробництву; економіка”, „галузь якого-небудь виду виробництва; виробнича одиниця”, як “виробнича, фінансова та ін. сторона побуту”. У цих визначеннях нас цікавить, по-перше, те, що автори, розглядаючи економіку як сукупність суспільно-виробничих відносин, немовби фіксують нашу увагу на надособовому характері економічної сфери суспільства, бо особа може бути учасником таких відносин без особистої своєї волі або вибору. В той же час, як у цьому визначенні, на наш погляд, недостатня увага приділяється саме моменту вольової участі людини, її активності в господарській сфері суспільства.

Намагаючись узгодити науково-теоретичну та теологічну позиції, кардинал Гьофнер так визначає економіку: „Під економікою ми розуміємо сукупність інституцій і процесів, які дають змогу планово, стабільно і гарантовано задовільняти людську потребу володіти певними матеріальними благами і послугами, що уможливлюють розвиток індивідів і суспільних організацій згідно з їхньою внутрішньою природою, даною їм Богом. Християнське суспільне вчення в науковий спосіб займається економікою, в якій більшість людей виконують свої службові обов’язки, - чи з точки зору буття, чи з точки зору обов’язку або моральної норми”. Й. Гьофнер дотримується позиції, яка не потребує особливого теологічного визначення понять та категорій, пов’язаних з економічними процесами та необхідними для розробки християнського суспільного вчення: „Християнське суспільне вчення, звичайно, бере до уваги перевірені й надійні поняття, встановлені всіма цими переліченими науковими дисциплінами (економічна географія, економічна статистика, історія економіки, психологія економіки, теоретична політекономія – Н. В.), і рахується з ними, але в центрі своєї уваги ставить засадниче філософське і богословське питання: яким є кінцевий і внутрішній сенс економіки?”. Ми можемо погодитись з німецьким теологом у тому, що, розглядаючи господарську етику християнства, немає необхідності давати окремі, специфічно теологічні визначення усталеним поняттям та категоріям, які є спільними в теології й економічній теорії, якщо вони, звичайно, не викликають заперечення з теоретичної точки зору.

Методологічні проблеми дослідження християнської економічної етики є цікавими ще й із точки зору розглядання економічної моралі в цілому. Адже до особливостей економічної системи належить те, що вона може існувати, не будучи схвалювана значною кількістю членів суспільства, в якому вона існує, і не відбиваючи їхнього ставлення до матеріальних засобів виробництва і споживання. О. Бернал висловлює застереження відносно пануючої в світі економічної системи з позиції саме християнської господарської етики: „Економічна модель, яка здобула перемогу над соціалізмом, пропонується всім, як єдино можлива економічна система. Однак цю систему не можна схвалити, бо вона виходить з хибної антропології та неправильної концепції економічної свободи, яка не є функцією цілісної свободи, і водночас заперечує будь-яке підпорядкування моральним нормам”. Заслуговує на увагу те, що саме представник так званого „вільного світу”, християнський філософ попереджує про негативні риси панівної економічної системи – підпорядкованість економічним цінностям, які переважають у процесі виробництва, породжуючи відчуження, що виникає завдяки формам суспільної організації виробництва. Можна погодитися з думкою про можливість подолання цих проблем через християнське розуміння свободи, як суверенності та життя в солідарності, прагнучи до побудови нового суспільства, що характеризуватиметься сопричастям у любові. Доречним здається зауважити, що суверенність та солідарність передбачають деяке обмеження з огляду на відповідальність перед наслідками дій та перетворень, особливо в царині економіки.

Неможливість узалежнити перебіг економічних процесів з позиції тільки раціональних чинників лягла в основу визначення економіки у видатного німецького філософа, економіста, соціолога Вернера Зомбарта (1863-1941). Він пише: „У національній економіці все невизначено, навіть її предмет”, під економічною системою розуміючи „певну, таку, що сприймається як духовна єдність, економічна діяльність, яка підлягає певним економічним поглядам, має притаманний їй певний порядок і певну організацію і застосовує певну техніку”. Таким чином, залежність економічних процесів від ірраціональних чинників, до яких належать і релігійні погляди, зокрема християнська економічна етика, прямо випливає з його поглядів. Крім того, він також зосереджує нашу увагу на духовній єдності, яку вважає за необхідну для певного порядку та певної організації економічної діяльності. З цими положеннями важко не погодитись, бо економічна система в Україні сьогодні, на наш погляд, дуже потерпає від відсутності такої єдності. З наведеного також випливає, що необхідність розгляду та аналізу християнської економічної етики випливає з праць як теологів, так і визначних фахівців з економіки.

Проблеми, що пов’язані з дією ринкового механізму, на наш погляд, неможливо розглядати окремо від впливу духовних, зокрема, моральних чинників.

Відомий економіст США Поль Самуельсон (н. 1915 р.), лауреат Нобелівської премії, у своєму славетному підручнику „Економіка”, що витримав 16 перевидань з 1948 року, так визначає центральні проблеми будь-якої економічної формації: „Будь-яке суспільство… повинне так чи інакше розв’язати три основні взаємопов’язані економічні проблеми:


1) що має вироблятися, тобто які з товарів та послуг, що взаємно виключаються, повинні бути вироблені і в якій кількості?
2) як будуть вироблятись товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією вони повинні бути вироблені?
3) для кого призначені вироблені товари, тобто хто повинен володіти ними і отримувати від них користь? Чи, інакше кажучи, як повинен розподілятися валовий національний продукт між різними індивідами і сім’ями?


Ці три питання – основні і загальні для всіх господарств”.


(Далі буде)

НАТАЛЯ ВЕСЕЛАГО

канд.філос.наук

м.Одеса

Подано за книгою Наталі Веселаго, "Філософія економіки: Греко-католицька традиція" (Соціально-філософські проблеми взаємодії греко-католицького світосприйняття та економічних процесів). - Одеса, 2006. 


Рейтинг статті

( 9 голосів )
Теги:     економіка      богослов’я      філософія      історія
( 7257 переглядів )
 

Коментарі  

 
+2 #1 Алексей Турбаевскiй 18.05.2013 19:48
Моя любимая тётя из Одессы, родившаяся во Львове - Наталя Владимировна Веселаго. Безумно нелепо уйти в самый разгар жизни... в 2006 году. После нескольких лет молчания и творческого переосмысления окружающей действительност и она, ярая греко-католичка, вернулась в научное сообщество, защитила кандидатскую диссертацию, стала преподавать социологию в Одесской государственной академии холода, задумала много оригинальных работ и исследований на стыке культур, цивилизаций, представлений и вер.
Завтра, 19 мая, ей исполнился бы 61 год.
Всем, кто её помнит и знает, всем нам, родным и близким, не хватает её мягкого говора, улыбки, способности выслушать и понять...
И не к кому ехать в родную Одессу.
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити