Введення у Храм Пресвятої Богородиці: роздуми про богослов’я ікони «першого кроку» Друк

b_300_0_16777215_0___images_stories_zistoriiduxu_vvedennya.jpgВведення Марії у храм, або Представлення, можна назвати богородичним святом-предтечею. Це стається до Благовіщення, з якого починається Новий Завіт; це так нагадує Стрітення, де Старий і Новий Завіти об’єдналися; це вводить в очікування Різдва, що увінчує Воплочення. Введення не описане в чотирьох Євангеліях, його святкування не було головним, а лиш «малим богородичним». Центральні образи в іконі празника – батьки Анна і Йоаким, пророк Захарія, діви зі свічками та сама Марія. Як сьогодні можуть до нас промовити вчинок Анни і Йоакима, посвята Марії? Поговоримо про це з іконою.


Передісторія в апокрифах і дійсності

Основне джерело свята, фактично, – це апокриф Євангелія від Якова, який містить згадку про введення Марії до храму й історію про її чудесне народження. Подружжя Анни і Йоакима довго не мало дітей. Можемо уявити трагедію Анни, адже безпліддя серед юдеїв уважалося прокляттям, що тягнуло за собою насмішки і презирство громади. Якось уже літня Анна походжала садом і побачила пташине гніздо, де невдовзі мали з’явитися на світ пташенята. Вона у відчаї взивала до Бога, благаючи про дитину, яку б вона подарувала Йому. Так сталося чудесне зачаття Анни, яке Церква також святкує.

До речі, саме через повністю апокрифічну основу свята, його певний час забороняли чи вважали неприйнятним, зокрема в католицькому світі. Відтак Константинопольський патріарх Герман І вітав вірних із цим святом ще у VІІІ ст. У тому часі почала розвиватися візантійська іконографія Введення. А на Заході святкування празника впровадив у ХІV ст. папа Григорій ХІ тільки для кількох храмів Авіньйонської папської курії. Двома століттями пізніше папа Пій V вирішив заборонити святкування Предложення Марії саме через його апокрифічне походження.

 

Богослов’я ікони

Ікона Введення розкриває нам свято як передчуття Воплочення, сповнення обітниць людей перед Богом, як відданість Творцю і Його волі. Цікаво простежити динаміку сходження Бога до людини через Його любов до творіння і самоупокорення: Бог говорив спочатку з обраними, потім був у наметі з народом, який хотів вивести з неволі, потім додатково уприсутнив себе у храмі, а тепер – у людині, щобільше – в жінці, яка вважалася нечестивою, тою, що перша приносить гріх. Єва народилася від Адама, з його ребра. Тепер новозавітний Адам народжується з новозавітної Приснодіви Марії.

Центральна постать в іконі, звичайно, – це сама Марія, яку, стверджує апокриф, батьки віддають до храму згідно з обітницею у трирічному віці, «щоби батька і матері не шукала». Хоч Марія була ще дуже малою, проте її зображають дорослою, що мало б символізувати свідоме ввірення дівчини Господу. Вона не капризувала, не плакала, як діти, а навпаки – ніби свідомо прийшла до Господа, не обертаючись. Рідше довкола постаті діви іконописці малюють мандорлу, але із відмінністю, що теж несе своєрідний сенс – це тільки обрис мандорли, без особливого сліпучого сяйва всередині. Марія вже уготований Божий кивот, але ще ні, її вже освятили і благословили, але вона ще в очікуванні Божого світла, що просякне її зсередини. Над Богородицею інколи пишуть старозавітне святилище, чим додатково вказують на неї як на кивот Господній.

Марія ступає на сходинку храму – це вже зовсім інший вимір, Боже Царство, тому цю сходинку іконописці можуть покривати золотом. Вона йде до священика Захарія. Апокриф про це точно не вказує, але інколи можна почути думку, що до храму Богородицю прийняв Захарія, який був батьком Йоана Предтечі. У такому випадку символізм події ще більше поглиблюється: першою, хто вознесла хвалу Богородиці, була Єлизавета, мати Йоана Хрестителя, який тоді здригнувся у лоні в передчутті Богоявлення; а першим, хто зустрів Марію у храмі, був батько Предтечі, який на власному досвіді пересвідчився в чудесному зачатті й народженні дітей завдяки молінню до Бога.

Позаду Захарії видно або високі сходи, або привідкриту завісу святая святих. Цей знак додатково вказує на особливе значення Введення, адже відкривали завісу до святилища тільки раз на рік, на час покаяння, й увійти для молитви міг тільки священик. Щобільше, Введення в юдейському контексті можна назвати своєрідним авангардом, позаяк дівчині дозволили перебувати біля святая святих. Інколи на задньому фоні ікони бачимо Марію, яка сидить біля кивоту і приймає поживу від Ангела Божого. Звісно, апокриф від Якова не має на меті передати історичність та документальність події, автор наголошує на знаковості і символізмі.

Анна і Йоаким стоять позаду доньки. Цікаво спостерігати на більшості ікон Введення таку побутову, але дуже психологічну деталь: Анна простягає руку до Марії, чи то підтримуючи її у визначальному для подальшого життя кроці, чи то по-материнськи бажаючи ще на мить довше побути з єдиною і довгоочікуваною дитиною.

На іконі ще присутні постаті дів-свічоносиць. Апокриф передає, що Йоаким покликав сімох дів, які мали супроводжувати Марію до храму, щоб ніхто і ніщо не могло осквернити чистоту уготованого кивота. Дівчата несуть свічки, освічуючи шлях майбутньому світлу. На головах у них вінки – цнота як вінець творіння в його святості.

 

Що Введення скаже сьогодні?

У богослов’ї промовляє все: слова, ікони, традиція, історія, проте чомусь ми найбільше промов і відповідей чекаємо й шукаємо в сьогоденні, що видається ближчим та актуальнішим. У день будь-якого церковного свята, зокрема й у празник Введення Марії у храм, як на мене, важлива не історичність події, а те, як вона промовляє до нас сьогодні. Чи ми можемо присвятити своїх дітей Богові? Присвятити не через власну згоду, але завдяки усвідомленню, що будь-яке життя вже є Боже, незалежно від нашого рішення. Чи вводимо свої чада у храм урочисто і трепетно, а чи робимо це з огляду на звички й традиції? Ввести, тобто не просто запхнути у двері та буркнути, щоб не шуміло, але залюбити дитину в ці святі образи й умиротворений дух. Чи храм не є для нас тільки номінальним об’єктом? Можливо, власне саме зараз у вашої дитини будується правдивий храм душі, міцність якого чи можлива без батьківської любові, що в самопожертві та підтримці?

Введення у храм несе важливий зміст – дотримання обіцянки Богові. Люди інколи надмірно вимагають від Бога дотримуватися обіцянок, але чи всі виконують умови договору, який є двостороннім. Анна і Йоаким пообіцяли Творцеві присвятити Марію служінню Богові, якщо народиться дитина в дотепер безплідної жінки. Пообіцяти і виконати без сумнівів, довіритися Богові й очікувати без нарікань, зробити перший крок до Царства Божого та увійти, не обертаючись на світоустрій, який багатьох ловив, але чи правдиво спіймав… Що ж Введення скаже сьогодні для вас?


Ніна Поліщук

Література:

  1. Володимир Овсійчук. Оповідь про ікону. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000.
  2. Іванчо Іштван. Ікона і літургія / Пер. з угорської о. Ласло Пушкаш. – Львів: Свічадо, 2009.

Рейтинг статті

( 23 голосів )
Теги:     свята      ікона      мистецтво      роздуми      богослов’я
( 1574 переглядів )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити