№1

joomplu:13Отці Церкви у своїх творах часто торкаються теми земних благ та володіння ними. Висловлюючись на тему земних благ, вони мають на увазі все те, що становить складову маєтку людей: земельні володіння, господарство, гроші, а інколи своїх наступників – синів та онуків, і, навіть, людське здоров’я. У переконанні отців, земні блага становлять цінність, тому що вони походять від Бога. Отці підкреслюють, що Бог уділяє їх людині для належного використовування як засоби для заспокоєння життєвих потреб і для духовного вдосконалення, що має наблизити людину до Бога. Такі погляди знаходимо, між іншим, у творах Августина Іппонського та папи Римського Григорія Великого (540 – 604 рр.). Ці учителі Церкви підкреслюють, що земні дари, котрі людина отримує від Бога для належного користування, диявол через свої спокуси намагається використати так, щоб вони стали для людини джерелом неправедності. Неправедністю у цьому контексті – це насамперед постава прив’язаності до земних благ, любові до них, що проявляється, між іншим, у відчутті радості, викликаної їхнім володінням. Внаслідок цього людина підпорядковується прагненню земних благ і відвертається від устремління до Бога. Окрім того, володіння земними благами пов’язане з турботами про набування цих благ і розпоряджання ними. Ці турботи не дають людині змоги повністю зосередитися над духовною дійсністю і здатні відвернути її від набуття духовних благ. Отже, в ученні отців земні блага, попри те, що становлять цінність, можуть також становити загрозу для духовного життя людини.

Детальніше...  

Отці Церкви... Передання... Традиція… Ці поняття відсилають нас до головних, поряд зі Святим Писанням (Біблією), джерел віри для кожного християнина. Ким є Отці для сучасного члена Церкви Христової? Чому наша віра – це віра Отців? Чим є Передання, у якому треба «стояти» і яке нас закликає берегти апостол Павло (пор.: 2 Сол. 2, 15)? Чи Церква живе лише минулою «золотою» епохою християнства, коли Отці, на основі Євангелія, сформулювали головні істини віри, якими повинен жити кожен член Церкви Христової? Можливо, Церква не має що сказати чи не знає, як відповісти на різноманітні сучасні проблеми і виклики постмодерного суспільства, і тому ховається за «ідеалістичні» і «пафосні» образи минулого? Чи Отцівське Передання – «законсервований» музейний експонат з минулих століть, до якого не має відношення християнин XXI століття і який може зацікавити лише вузьке коло науковців? Ці та подібні питання будуть головними у нашій рубриці Передання про, яка представлятиме погляд Церковного Передання на різноманітні сфери суспільного життя.

Детальніше...  

Мене звати Ігор Деркач. Народився я у 1963 році у селі Солонка Пустомитівського району Львівської області. Наша родина – батько Степан, мама Стефанія і молодший брат Роман – жила короткий час у селі Солонка, а у 1969 році ми переїхали до Львова, де я і закінчив школу у 1980 році. Далі п’ять років навчання у Львівському політехнічному інституту на механіко-технологічному факультеті, хоча насправді у той час мені дуже хотілося стати істориком або юристом. У 1985 році розпочалася моя трудова діяльність на посаді інженера у Фізико-механічному інституті Академії Наук УРСР.

Детальніше...  

На Святій Горі Афон (Греція) є унікальна ікона Богородиці «Економісса», яку Бог тисячу років тому дав зневіреному монахові для порятунку його монастиря від безгрошів’я та голоду. Нині перед нею падають ниць мільйонери, каючись в гріхах і шукаючи захисту від світової фінансової кризи, шукаючи найоптимальнішого рішення у кризовій ситуації чи благаючи порятунку свого бізнесу. І Богородиця допомагає. Адже кожне банкрутство тягне за собою не лише неприємності для господаря і його сім’ї, але й звільнення персоналу, а отже, лихо для багатьох людей.
Афонська ікона «Економісса» стала надзвичайно популярною під час кризи – її копії розходяться по всьому світі. Молільники просять Богородицю Економіссу, щоб вона допомогла налагодити бізнес, подолати фінансові негаразди, врятувати від безгрошів’я. Мільярдер Арістотель Онассіс, який у ХХ столітті вважався одним з найбагатших у світі, трепетно почитав цей образ. Прикластися до «Економісси» у грецький монастир Велика Лавра на Афон приїжджають з багатьох охоплених кризою країн, причому представники всіх конфесій. Навіть британський принц Чарльз, що належить до англіканської Церкви, декілька разів побував на Афоні. Лише жінок не пускають на Афон.З початком світової економічної кризи афонських монахів неодноразово просили відпустити ікону Економісси за межі монастиря, щоб провезти її православними країнами. Але кожного разу монахи відмовляли, оскільки «Економісса» вважається правителькою Афонської Гори.

Детальніше...  

Мораль часто сприймається у суспільстві як табуїзація певних «природних», «прогресивних» чи «економічно ефективних» нуртів людського духовно-тілесного чи суспільного організмів. Насправді ж мораль є природним, властивим людині і народові станом, який, засвідчуючи про здоров’я її людськості, веде до справжньої особової і суспільно-економічної зрілості та правдивої ефективності.

Визнання матеріального багатства
метою економічної діяльності можна назвати
первородним гріхом політичної економії.
В. Соловйов

Для людини, яка стоїть на моральній точці зору … неможливо брати участь в … соціально-економічній ворожнечі, так само як і у ворожнечі між націями і племенами. І разом з тим для неї неможливо залишатись байдужою до матеріального стану ближніх. … Сам факт економічних бід є свідченням того, що економічні відносини не пов’язані як слід з началом добра, морально не організовані.

Детальніше...  

Гроші є мірилом багатьох речей – заможності,  успіху, важливості в суспільстві  і навіть часу, адже і час , за прислів’ям, – це гроші. І хочемо ми цього чи не хочемо, незалежно від  наших вірувань та переконань, де б ми не знаходилися, – вcі ми користуємося грошима.

Серед  християн побутує стереотип, що грошей має бути небагато. А от коли їх багато або дуже багато, то це щось брудне і непристойне. Проте гроші відіграють важливу роль у нашому житті. Значна частина нашого часу, зусиль, здоров’я, які ми витрачаємо для заробітку, трансформується в грошовий еквівалент. Тому добрими чи поганими можуть бути не самі гроші, а ставлення до них. Тому важливо з’ясувати, як все ж таки правильно ставитися  до грошей і як їх витрачати.

Детальніше...  

Патріарх Йосиф Сліпий і о.Петро БіланюкМоя тема настільки широка, що про неї можна б написати кілька томів, а то й цілу бібліотеку. Нелегко загально описати духовність, бо це надзвичайно складна дійсність. Духовність – це комплекс понять, практик, обрядів і законів якогось релігійного світогляду, а понад усе – це прив’язаність до певних релігійних вартостей. Це теж стан, або якість духовного життя одиниці чи релігійної спільноти. Мова тут про внутрішнє релігійне життя людини, що має безпосереднє відношення до самого Бога. Тому це в першу чергу життя у благодаті, що проявляється назовні різними чеснотами, дарами і плодами духовного характеру. Духовність ‑ це вершина кожної розвиненої культури, що зуміла витворити скристалізований релігійний світогляд, релігійну систему, а за цим теж зовнішнє релігійне мистецтво й літературу.

Детальніше...  

Макс Вебер досліджував зв’язок між релігійною та економічною сферами. У своєму історично-соціологічному дослідженні «Протестантська етика та дух капіталізму» Вебер показує значення аскетичного раціоналізму для соціально-політичної етики, те, як «релігійні мотивації особистості впливають на її економічну поведінку». Зокрема, зміна ставлення до свого щоденного, світського заняття приводить до появи нового поняття – «професійне покликання», яке також можна розглядати як Богом дану відповідальність та обов’язок.
Це дослідження, не в останню чергу, ламає стереотип, що багаті люди є далекими від Божого Царства, тому що займаються бізнесом. Навіть більше, в силу своїх внутрішніх переконань та вірувань, вони є розпорядниками майна і грошей, що Бог доручив їм. Християнські цінності і позиція християнина у ставленні до матеріальних статків є визначальним чинником у розпоряджені ними. З такого ставлення до грошей та їх накопичення виростав капіталістичний уклад, який згодом втратив свій релігійний зміст.

Детальніше...  

joomplu:14Пане Олександре, розкажіть про Ваш шлях до Бога?

Перший релігійний досвід я отримав в сім’ї завдяки прабабці Ганні та бабці Уліті. Запам’яталися їх вранішня та вечірня молитви перед іконами. Як світла радість, з дитинства залишилося в пам’яті святкування Пасхи: свіжовибілена хата, святково одягнуті батьки, святковий стіл. Чекаємо радісних і чомусь не втомлених (!) бабусь з Всенощної.

І радянська школа, і інститут виховували атеїста, навіть богоборця. Проте згасити вогник віри їм не вдалося.
Навернення до Бога в зрілому віці здебільшого відбувається через особисту трагедію. В мене це сталося через проблеми зі здоров’ям. З травня по жовтень 1986 року я брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, де командував окремою 664-ою лінійно-кабельною ротою, що була укомплектована з мешканців Житомирської області. Дали повістку на 25 днів, але служити довелося в Чорнобильській зоні майже півроку. Згодом, після повернення, почалися проблеми зі здоров`ям. Біг на довгі дистанції, часте ходіння в парну, пиття великої кількості води (так я намагався вимити із себе радіонукліди) не давали результату. Зате нас, ліквідаторів, раз у квартал запрошували на комплексне медичне обстеження. Одного разу немолода вже, огрядна медсестра заходилася в черговий раз брати мені кров з вени. Їй це не вдавалося чи то через малий тиск, чи ще чомусь. Мені стало погано. Вона покинула мене в кабінеті і пішла геть. Її не було більше 30 хвилин. Так і не дочекавшись її, я пішов додому. Це був для мене сигнал: лікарі не знають, що робити зі мною, треба шукати вихід самому. Більше на обстеження я не ходив.

Детальніше...  

Класичний приклад вибору правильної стратегії дій в умовах кризи – у байці про двох жаб, які потрапили в глек зі сметаною. Пам'ятаєте? Одна злякалася і покірно пішла на дно, друга завзято гребла лапками, борсалася, поки збила масло і таким чином врятувалася. Як на теперішній час, досвід дуже повчальний. Адже у нас сьогодні на всіх рівнях про економічну кризу говорять стільки, що вже від цих балачок може виникнути бажання «скласти лапки».

«Телевізор тепер не вмикаю. На всіх каналах однаковісінькі шоу з одними й тими ж «вождями», які уявили себе телезірками й безконечно дискутують, вправляються у красномовстві замість того, щоб реально щось робити. Кілька вечорів подивилася і стало страшно: куди ж ми котимося, хто ж у державі справді про державу думає?! І на що нам можна надіятися?» — з тривогою говорила при зустрічі моя колишня вчителька, нині пенсіонерка, критикуючи очевидну безпорадність «верхів» у реалізації антикризових заходів.

Детальніше...  
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>
Powered by Tags for Joomla