Від початку існування Церква провадить вірних дорогою духовного вдосконалення, навчаючи у чому полягає це вдосконалення і як його осягнути. Безсумнівно, правдивими майстрами у вказуванні тієї дороги у перших віках християнства були Отці Церкви, наука яких залишається незмінно актуальною[1], а їхні здобутки і погляди у цій галузі належать до скарбниці богослов’я духовності. Великим вчителем духовності, на чиї думки покликаємося у нашому опрацюванні, є папа Григорій Великий (540-604), непересічна особистість, чиє учення акумулює досягнення патристичної доби[2]. Мета даної статті полягає у представленні поглядів Григорія Великого на тему духовної досконалості людини.

Завантажити

[1] Пор. Instrukcja Kongregacji ds. Wychowania Katolickiego. O studium Ojców Kościoła w formacji kapłańskiej // Vox Patrum 10 (1990) 18, 20; Jan Paweł II. List Apostolski „Patres Ecclesiae” // Vox Patrum 2 (1980) 3, 247-248; L. Małunowiczówna. Aktualność Ojców Kościoła // Z zagadnień kultury chrześcijańskiej // red. K. Wojtyła. Lublin 1973, c. 137-146; M. Pellegrino/ Czy Ojcowie Kościoła mają coś do powiedzenia współczesnemu człowiekowi? // Vox Patrum 9 (1989) 16, 111-120.

[2] Пор. B. Częsz. Święty Grzegorz Wielki – wzór człowieka i pasterza // Teologia patrystyczna 2 (2005) 8-9. На тему актуальності думки Григорія Великого див. J. Leclercq. Actualité de Grégoire le Grand // Grégoire le Grand. Colloques internationaux du Centre National de la Recherche Scientifique // ed. J. Fontaine, R. Gillet, S. Pellistrandi. Paris 1986, c. 681-684.

Статтю взято з вебсайту кафедри богослов'я Українського католицького університету (theologia.ucu.edu.ua)